Коротко про страшилки Путіна

З роками ми вже звикли до потоків російської дезінформації та маніпуляцій. Після подій на Майдані 2013 року, незаконної анексії Криму навесні 2014 року, розв’язання Росією війни на Донбасі наприкінці 2014 року й особливо після початку повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року — після всіх цих подій риторика Кремля налягала на гіперболи. До цього ж ряду можна віднести і “часткову мобілізацію”, про яку Путін оголосив у своїй промові 21 вересня. Що ж, давайте розставимо крапки над “і”.

Так званий «референдум»

Організація фіктивних референдумів як симулякра демократії або «народного волевиявлення» з метою прикриття імперіалістичної експансії стала для Кремля нормою.

Оголошення чергових «референдумів» на нещодавно окупованих територіях України є не більш законним, ніж аналогічні дії в Криму 2014 року після того, як російські війська вторглися на півострів і організували фіктивний референдум під дулом автомата через кілька тижнів після вторгнення.

За нинішньою спробою маніпуляції та організацією всіх процесів так само стоїть Росія, а не так звані «народні республіки» на території Луганської та Донецької областей.

Різниця із 2022 роком полягає лише в тому, що вже сім місяців триває масштабна кровопролитна війна, яка супроводжується жахливими звірствами з боку російських військових, відкритими закликами до геноциду українського народу і тисячами жертв. Тим часом російська держава стрімко занурюється в морок тоталітаризму з жорсткою цензурою, репресивними законами щодо процесу мобілізації, тисячами громадян, які в страху виїжджають із країни.

«Референдум» — це не більше ніж провальна спроба «узаконити» анексію територій іншої суверенної держави. Його метою є зупинити контрнаступ України на нібито «вже російських територіях» (джерела в Кремлі, Медуза). Референдуми покликані створити видимість того, що українські збройні сили начебто атакують власне територію Росії. Путін та його поплічники відчайдушно намагаються «продати» мобілізацію своїй внутрішній аудиторії під видом того, що «Росія захищає себе».

Насправді ж Україна зазнає нападу з боку держави-агресора Росії. Як підкреслив Високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель: “Це повномасштабна війна, і Україна має повне право захищатися”.

Масова мобілізація на війну…

Тепер важливо слідкувати за тим, як сприймуть часткову мобілізацію пересічні громадяни по всій Росії. Згідно із соціологічними дослідженнями незалежних інститутів вивчення громадської думки, таких як “Левада-Центр” та інших, росіяни намагалися заплющувати очі на війну і підтримували її тільки на словах.

У російському публічному просторі лунали заклики мобілізувати мільйони людей, як це було під час Великої Вітчизняної війни. За вказівкою Путіна зараз призову підлягає скромніша кількість резервістів, а саме 300 000 осіб. Російські маси поки що не поспішають відгукуватися на патріотичні заклики, незважаючи на нескінченну рекламу героїв-фронтовиків на державному телебаченні, численні пункти відбору на військову службу за контрактом, які зазивають на високооплачувану роботу до ЗС РФ, або активне вербування особового складу у в’язницях чи серед найманців. Усі ці спроби не призвели до значного поповнення лав.

Російські державні ЗМІ намагалися приховати безладний відступ і втечу з Харківської області, називаючи це “організованим і плановим перегрупуванням”. Але тут у військові литаври вдарили ведучі націоналістичних ток-шоу, на кшталт Володимира Соловйова, який висловлював різку критику на адресу військового керівництва і закликав до розстрілу російського генерала за відступ. Подібні заяви явно не надихають громадян на добровільну участь у бойових діях.

Україна становить загрозу і нападає на Росію

Кремль пов’язує разом тези про те, що «Україна атакує територію Росії» і «Захід провокує найбільшу ядерну державу». Цей наратив спрямований на створення паніки. Він передбачає, що після референдумів і анексій ці території чарівним чином стають російськими і Росія якимось чином отримує право використати свою ядерну зброю у відповідь на те, що насправді є контрнаступом українських військ, які звільняють свою власну територію.

Насправді тут все без змін. Втрата жодної з територій у межах міжнародно визнаних кордонів України, включно незаконно анексований Крим, жодним чином не несе загрози виживанню Росії як країни, навіть якщо Росія втратить їх в ході бойових дій.

Брязкання зброєю як ознака відчаю

Коротше кажучи, референдуми та анексії — це не більше ніж публічний вираз відчаю Кремля перехопити ініціативу і переломити хід розпочатої ним війни. Вони покликані налякати сприйнятливу західну аудиторію перспективою повномасштабної війни і ядерним шантажем, власне як і заяви Путіна 24 лютого, які можна перефразувати таким чином: «Не стійте у нас на шляху. Ми будемо використовувати всі доступні нам засоби».

Насправді це війна за вибором. Вибором Путіна. Кремль просто намагається заручитися підтримкою всередині країни для широкої мобілізації суспільства на військові дії, використовуючи маніпуляції та дезінформацію.