Чим сильніше ви тиснете, тим більше вони чинять опір
Виповнився місяць з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Розпочався другий місяць того, що повинно було стати швидкою «спеціальною військовою операцією» зі стрільбою «тільки по військових об’єктах». Реальність не може бути ще суворішою. Замість цього – і через явну відсутність очікуваного прогресу – Росія вдається до все більш жорстоких методів ведення війни. Точніше – до військових злочинів, якщо відкинути всі евфемізми. Водночас як і слід було очікувати, дезінформаційна машина Кремля постійно повторює брехню про те, що вторгнення «успішно просувається» і «йде за планом».
“Спецоперація” у кривому дзеркалі брехні та обману
Хоча в цьому немає нічого нового, контрольовані російською державою дезінформаційні ЗМІ і дипломатичні акаунти в соціальних мережах все активніше зображують Україну як нацистську державу, щоб виправдати звірства, які вони чинять по всій Україні. Крім того, нацистська одержимість Кремля має і внутрішні цілі. А саме відвернути увагу від слабкостей російського режиму і згуртувати російське суспільство проти уявного зовнішнього ворога, щоб потім битися з ним.
Існує також помітний зв’язок між “неонацистським” наративом і спробами Росії покласти провину за гуманітарні страждання на Україну. Прокремлівські ЗМІ звинуватили в жахливій атаці на Маріупольський театр “неонацистів“. Насправді там сховалися сотні мирних жителів, що були атаковані російськими військовими. Ніби цього недостатньо, російські дезінформаційні ЗМІ звинувачують “неонацистів” у вбивстві від 80 до 235 мирних жителів в день при спробі покинути Маріуполь.
На вихідні російські державні ЗМІ й довірені особи просували повідомлення про те, що Росія надає масову допомогу евакуйованим і що українські біженці воліли б відправитися до Росії. Як це часто буває з російською дезінформацією, в цьому є тільки частка правди. За даними агентства ООН у справах біженців, близько 250 000 людей дійсно переселилися з України до Росії. На додаток до звітів, деякі з цих людей насправді не мали вибору, російські посадовці, схоже, забувають або не помічають реальність й те, що Польща, Румунія, Молдова, Угорщина та Словаччина прийняли в 14 разів більше біженців, ніж Росія та Білорусь разом узяті.
По той бік кремлівської завіси
У відчайдушній спробі контролювати внутрішню інформаційну сферу і змусити людей згуртуватися навколо прапора Кремль продовжує діяти по обох напрямках – пригнічуючи свободу вираження думок і продовжуючи плескатися зі свого вогняного шланга брехні.
Враховуючи закритість інформаційного простору Росії, важко зі сторони оцінити ефективність кремлівських заходів. Якоюсь мірою робота, здається, окупається. Хоча точні цифри різняться і до них слід ставитися з неабияким скептицизмом до результатів різних опитувань, які припускають, що дійсно існує широка підтримка вторгнення в Україну серед російських громадян.
У якості ілюстрації цієї підтримки минулого тижня на Лужниках в Москві пройшов мітинг за війну , на якому Володимир Путін з’являвся на публіці. Але поява «радісної новини» могла бути всього лише видимістю. Як повідомила російська служба Бі-бі-сі, багатьох учасників привезли на захід, використовуючи хабарі або загрози. Трансляцію заходу також ретельно перевірили, через те, що виступ Путіна було несподівано перервано. Нібито це сталося через те, що натовп почав свистіти через невдоволення, оскільки Путін говорив про готовність солдатів жертвувати собою.
Однак є достатньо знаків, які говорять нам про зворотне. Кілька високопоставлених співробітників російських ЗМІ – наприклад, Жанна Агалакова та Іван Ургант з Першого каналу, Лілія Гільдєєва з НТВ, Марія Баронова з RT – звільнилися з роботи, щоб більше не бути частиною кремлівської дезінформаційної машини. Результат був настільки масовим, що один з найдосвідченіших пропагандистів Росії Сергій Брильов, заступник голови Державної телерадіокомпанії “Росія”, був змушений публічно оголосити про те, що він не збирається звільнятися (хоча до цього він достатньо довго не з’являвся на публіці). В цілому, як повідомляється з Росії з лютого 2022 року, виїхало понад 150 журналістів.
Існує також постійна гра в кішки-мишки між кремлівськими цензорами і громадянами Росії . Хоча на цей раз оператори машини контролю над думками дійсно сильно натиснули на педаль, люди продовжують придумувати творчі способи вирватися з бульбашки цензури. Починаючи з відгуків про ресторани на Google Maps і “особливої любовної операції” в Tinder (додатку для знайомств) до відправки випадкових повідомлень росіянам.
