1000 і 4000 днів брязкання ядерною зброєю
Значна частина прокремлівських інформаційних маніпуляцій і дезінформації базується на експлуатації страхів і тривог людей. Є тема, яка, як ніщо інше, може викликати паралітичну тривогу й моторошний страх. Це загроза ядерного знищення. Ми продовжуємо нашу серію описів прокремлівської тактики маніпулювання інформацією протягом останніх 1000 і 4000 днів, підсумовуючи, як Росія використовувала своє брязкання ядерною зброєю та її начебто стурбованість ядерною безпекою, щоб намалювати удавані «червоні лінії» та спробувати відмовити світ від підтримки України.
Паплюження України й погано завуальовані погрози Заходу
Дедалі більша залежність Кремля від загрозливої ядерної риторики не є випадковістю. Для Москви просування постійної дезінформації про ядерні загрози та ядерну безпеку було інструментом для виправдання агресії Росії або дискредитації України, а в ідеалі — для досягнення обох цілей.
Найчастіше прокремлівські ЗМІ намагалися очорнити Україну, поширюючи дезінформацію про те, що вона нібито планує розробити ядерну зброю; звинувачення України в шантажі своїх прихильників ядерними погрозами, участі в ядерному тероризмі або підготовці «ядерних провокацій»; звинувачення Заходу в нібито постачанні Україні ядерної зброї, оскільки він хоче, щоб «конфлікт став ядерним», і звинувачення Заходу в грі в «ядерну рулетку».
Утім, за російським ядерним дискурсом завжди криються ледь приховані погрози. Кремль відчайдушно хоче сказати: «Бійтеся нас, у нас є ядерна зброя», — відкрито роблячи такі заяви або натякаючи на це більш стримано, — наприклад, виступаючи з дезінформаційними заявами на засіданнях ООН.
За іронією долі, прокремлівські ЗМІ водночас заперечують, що Росія комусь погрожує ядерною зброєю.
Удавана стурбованість ядерною безпекою
Протягом війни прокремлівська екосистема дезінформації також поширювала постійні звинувачення України в обстрілах Запорізької АЕС, удаючи стурбованість щодо потенційної ядерної катастрофи або зростання ядерних ризиків через нібито українську «безвідповідальність». Були також іще більш дивні заяви про те, що Росія намагається запобігти ядерній війні в Україні, або фальшиві звинувачення в тому, що Україна зберігає зброю на атомних електростанціях.
Коли українські війська перетнули кордон і ввійшли в Курську область Росії, Кремль також висловив подібну удавану стурбованість ядерною безпекою. Немов за сигналом, Кремль почав використовувати таку саму брехню, що раніше про Запоріжжя: нібито Україна хоче атакувати АЕС у Курській області, використовуватиме АЕС для створення брудних бомб, а Захід стоїть за запланованими ядерними провокаціями в Курську.
Це чітка тактика для поширення страху й занепокоєння щодо ядерної безпеки. Інакше кажучи — підвищення громадського занепокоєння щодо ядерних проблем без прямої погрози використання ядерної зброї.
Малювання удаваних «червоних ліній»
Ядерна риторика відіграє важливу роль у зміцненні прокремлівського дезінформаційного наративу про те, що Росію неможливо перемогти, тому що вона має ядерну зброю. Майже кожну заяву про підтримку Заходом України Москва супроводжувала брязканням ядерною зброєю, щоб зміцнити удавані «червоні лінії», які Кремль намагався створити, щоб відмовити країни від підтримки України.
Використання ядерної риторики в контексті «червоних ліній» також підкріплює основні прокремлівські дезінформаційні кліше — Захід є агресором, Росія хоче лише миру, а російську армію неможливо перемогти.
У ядерній риториці Кремля загалом одна тема зазвичай відсутня — визнання того, що Україна добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу після розпаду СРСР в обмін на гарантії безпеки, надані Росією, Великою Британією та США. Але, можливо, причина, чому Кремль уникає розмов про Будапештський меморандум, полягає в тому, що це чітко показало би, що саме Росія порушила обіцянку визнати суверенітет України й поважати її територіальну цілісність.
Не дайте себе обманути.
