1000 і 4000 днів використання Росією концепції миру як зброї
В історії воєн і конфліктів зазвичай є класичний інгредієнт: деспотичний або авторитарний правитель, який, усунувши своїх опонентів, відчуває впевненість і вірить, що він (зазвичай це чоловік) рятує світ від негідників і приносить людям мир. Путін як влитий підходить під цей сумний шаблон.
Маніпуляції Москви перевертають концепцію миру з ніг на голову, намагаючись приховати агресію та злочини Росії. Кремль розповідає про мир чи припинення вогню, щоб привабити аудиторію надією на негайне припинення страждань. Зрештою, хто не жадав би миру?
Увага! Попереду — обман
Є підстави попередити про обман: коли агресія та імперіалізм стали визначальними ознаками політичної ідеології, як це бачимо в сучасній Москві, припинення вогню чи мирні переговори можуть у кращому випадку бути хитрістю з прихованих політичних мотивів. У гіршому випадку агресор використовує перепочинок після війни, щоб перегрупуватись і переозброїтися перед початком нового нападу.
Виступ Путіна 19 грудня 2024 року був черговою демонстрацією того, як він використовує слово «мир», щоб описати ситуацію, що задовольняє лише вимоги Москви. У такому розумінні «мир» означає капітуляцію України як держави, як культурної й політичної ідентичності та її підкорення волі Росії. Інакше…
Це не можна назвати тривалим і справедливим миром. Якщо перефразувати Клаузевіца: мирні переговори — це продовження війни іншими засобами.
Про що свідчить історія
Ми відстежували так звані мирні ініціативи, які надходять від російських лідерів протягом останніх років.
Вони прискорилися наприкінці 2021 року після загрозливого скупчення навколо України військових підрозділів, готових до повномасштабного вторгнення. Було висунуто дві так звані договірні пропозиції: «Договір про гарантії безпеки» й «Угода про заходи щодо забезпечення безпеки Російської Федерації». Вони відбивали набір максималістських вимог, неприйнятних для України, США й усіх членів НАТО, зокрема повернення НАТО до стану, що передував 1997 року. По суті, це дозвіл російському імперіалізму вільно просуватися.
Що більше руйнувань, то голосніші заклики до миру
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення й російські війська почали безпідставно нищити Україну, Путін говорив про переговори та мир. Відтоді Москва наново формулювала ті самі вимоги через різні проміжки часу, залежно від ситуації на лінії фронту. Щоразу, коли Україна змушувала російські підрозділи відступати, світ бачив, як насправді виглядає російське «визволення» — убиті цивільні, депортація, тортури та знищення.
Після першого повного року війни в лютому 2023 року Путін провів двогодинну промову, удаючи, що хоче миру. Тим часом Росія посилила воєнні дії проти України, використовуючи важку зброю для руйнування цивільної інфраструктури. Це супроводжувалося піар-ходами, спрямованими на привласнення наративу про мир. Мета Москви — збити з пантелику світову аудиторію щодо того, хто є агресором, а хто — жертвою.
Путін і російська влада борються із часом, сподіваючись, що Україна зламається до того, як у Росії закінчаться ресурси. Як досвідчений співробітник КДБ, Путін демонструє свою велику впевненість, сподіваючись, що ніхто не помітить прірву, у яку він штовхає Росію. А тим часом ви маєте бути готові до нових пісень сирен Кремля.
Працюйте заради справедливого миру й не дозволяйте ввести себе в оману!
