Кремлівська дезінформація націлена на вибори в США
Вибори президента США відбудуться 5 листопада. І, незважаючи на заяви про байдужість, розпалювачі війни в Кремлі, схоже, дуже зацікавлені в їхніх результатах.
Це стало очевидним, коли 4 вересня США викрили підтримувану Кремлем іноземну кампанію впливу, яка покладалася на впливових осіб, контент, створений штучним інтелектом, платну рекламу, а також інші нечесні методи залучення трафіку на фейкові та інші маніпулятивні прокремлівські домени. Міністерство юстиції США оголосило про арешт щонайменше 32 доменів, що використовуються для цієї операції зі зловмисного впливу. Тим часом Міністерство фінансів США тепер уживає заходів проти російських осіб, які сприяють проведенню подібних таємних операцій з впливу, зокрема прокремлівських пропагандистів і головного редактора RT Маргариту Симоньян, які користуються поганою славою.
А як щодо України?
Роздуми про позицію кандидатів у президенти США щодо підтримки України стали особливо популярним напрямом дезінформаційних атак для прокремлівських ЗМІ, які висвітлюють президентські перегони. Віцепрезидентка й кандидатка від Демократичної партії Камала Гарріс у своєму виступі на Національному з’їзді Демократичної партії в серпні дала зрозуміти, що вона продовжить політику адміністрації Байдена щодо підтримки України.
Тим часом колишній президент і кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп виявляє обережність щодо висловлювань про підтримку України. Раніше він заявляв, що в разі свого обрання зможе швидко покласти край війні, хоча й не сказав, як саме. Повідомляється, що він розглянув план припинення військової допомоги США Україні, якщо Київ не проведе перемовин із Москвою. Згідно із цим планом, передбачено посилення підтримки України, якщо Москва не сяде за стіл переговорів. Примітно, що кандидат Трампа на посаду віцепрезидента Джей Ді Венс добре відомий як противник майбутньої допомоги Україні.
Чимало кремлівських пропагандистів заявляють, що побоюються другого терміну Трампа. Однак обсяг і цілі прокремлівської дезінформації свідчать про протилежне. Якщо простежити за наративами, можна побачити, що прокремлівські ЗМІ та коментатори можуть відчувати слабкість до республіканця.
Москва вважає вибори полем бою, а тому ми відстежуємо російську дезінформацію про різноманітні вибори. У цій серії пропонуємо вашій увазі огляд дезінформаційних наративів про президентську кампанію в США, які ми спостерігаємо за два місяці до дня виборів.
Прокремлівські коментатори — не найбільші шанувальники Гарріс
Поки що найвідоміший дезінформаційний наратив зосереджений на Гарріс. Прокремлівські пропагандисти ставляться до неї з притаманною їм вправністю. У більш офіційні моменти вони називають її некомпетентною й екстремістською. За першої кращої нагоди вони назвали її брехливою, корумпованою, марксистською маріонеткою, яка займається торгівлею дитячими органами та всебічно підтримує Сороса, чиї предки володіли рабами. Як ми й говорили, — вправно.
Ці образливі наративи практично всюдисущі. У деяких статтях Гарріс демонізували, серед іншого, як «кандидатку від Сороса», кандидатку «таємного уряду», мілітаристську й неоконсервативну кандидатку. Інші інформагентства спеціалізувалися на конспірологічних теоріях, а один коментатор стверджував, що підтримка «таємного уряду» і мільйони голосів нелегальних мігрантів можуть гарантувати їй перемогу.
Деякі голослівні твердження вийшли за межі теорії змови й перетворилися на абсурд. Один коментатор назвав Гарріс «ворогом темношкірих людей». В іншій статті її назвали «усміхненим Пол Потом» і радикальною марксисткою. У ще одній її зобразили «уособленням зла».
Як це часто трапляється, коли прокремлівська дезінформація досягає морального дна, вона просто продовжує копати ще глибше. Звісно, декілька розповсюджувачів дезінформації стверджували, що Гарріс та її колега на посаду віцепрезидента Тім Волц у якийсь спосіб причетні до торгівлі людьми й сексуальної експлуатації українських дітей.
Навіть у цих прикладах, мабуть, недооцінено, наскільки категорично налаштовані кремлівські прихвосні проти Гарріс. Російські державні та інші прокремлівські ЗМІ постійно критикують Гарріс, однак не приділяють достатньо часу критиці Трампа. Цей дисбаланс у висвітленні подій сам по собі був формою дезінформації.
Наприклад, кремлівський пропагандист Володимир Соловйов регулярно публікував у своєму Telegram-каналі заяви передвиборчої кампанії Трампа. Зокрема, Соловйов продемонстрував, як Трамп вихваляв Путіна як «гарного перемовника», водночас стверджуючи, що Байден зробив «дурну помилку», допустивши можливий вступ України до НАТО. Можна з упевненістю сказати, що Соловйов не був настільки великодушним до Гарріс.
Начебто цілковита байдужість до Трампа
Чимало коментаторів стверджували, що Трамп не обов’язково буде кращим для Росії, ніж Гарріс на посаді президентки. Один із депутатів Державної Думи Росії заявив, що Трамп «не був лояльний до Росії» під час своєї першої каденції. Інший стверджував: віра в те, що перемога Трампа піде на користь Росії, є «небезпечною ілюзією».
Проте протрампівська упередженість у прокремлівських коментарях була непереборною. Зокрема, інформагентства були одержимі обіцянкою Трампа швидко покласти край війні в Україні, змусивши Київ піти на територіальні поступки, навіть якщо російські офіційні особи відкрито ставилися до цього скептично. Один показовий приклад, який опублікували прокремлівські інформагентства, що незаконно діють на тимчасово окупованих територіях України, начебто описує школярку з Луганська, яка заявила, що, хоча Трамп насправді не є другом Росії, він є єдиним кандидатом, який може завадити Заходу розпочати третю світову війну.
Проте невдало замаскована туга за Трампом була приглушеною порівняно з жорстокістю, спрямованою на Гарріс, або з вулканом конспірологічних теорій, що вибухнув після замаху на Трампа. У результаті з’явилися сюжети, які демонструють, що прокремлівські коментатори роблять те, що в них виходить найкраще, — нападають на уявних ворогів. У різні часи вони стверджували, що глобалісти, колишній президент Барак Обама, президент України Володимир Зеленський, «таємний уряд» і транснаціональні корпорації, зокрема фінансова група Ротшильдів та інвестиційний фонд BlackRock, були частиною змови задля вбивства Трампа.
У будь-якому випадку все це — фейк
Незважаючи на своє, вочевидь, глибоке зацікавлення виборами в США, прокремлівські ЗМІ були сповнені рішучості демонструвати байдужість. Крім того, вони назвали самі вибори фіктивними.
Наприклад, англомовне видання Sputnik стверджувало: обрання Гарріс наступницею Байдена продемонструвало, що «американський виборчий процес деградував до стану хиткої оболонки себе самого». В іншій статті вибір Гарріс, зроблений після того, як вона отримала достатню підтримку обраних делегатів-демократів, називався «переворотом». А це вже занадто з огляду на автократичну Росію.
У тому ж дусі прокремлівські ЗМІ намагалися зобразити США як небезпечну й нестабільну країну. У декількох статтях Демократичну партію зображали як хаотичну та роз’єднану. В інших стверджувалося, що демократи вдадуться до шахрайства, щоб перемогти. Ще одні називали ймовірним початок громадянської війни в США.
Із цієї миті все стало ще дивнішим. Один прокремлівський коментатор звинуватив Україну в спробі втручання в американські вибори, що є найяскравішим випадком, коли горезвісний політичний котел називає чайник тим, хто втручається у вибори. Речниця МЗС Росії Марія Захарова втрутилась у внутрішню політику США, повторивши радикальну тезу про те, що адміністрація Байдена брехала про створення робочих місць. У декількох статтях стверджувалося, що нинішній президент Байден не лише некомпетентний та немічний, але й мертвий.
Деякі коментатори навіть ризикнули вступити на територію ультраправого заперечення, висунувши хибні й голослівні твердження щодо того, що Гарріс навіть не має права бути президенткою. Ідея виникла через підроблене свідоцтво про народження, поширене в соціальних мережах.
Загалом контрольована російською державою та інша прокремлівська дезінформація була більше спрямована на паплюження демократів, ніж на підтримку республіканців. Наразі ця тенденція характеризує ставлення Москви до майбутніх президентських виборів у США. Кремлівські інсайдери не впевнені, хто їм подобається та чи подобається взагалі. Однак вони точно знають, кого ненавидять.
