Москва намагається приховати поразку Асада в Сирії
У той час як більшість країн світу вітали закінчення диктатури Башара Асада в Сирії в неділю, 8 грудня, Москва дивилася на це інакше.
Виступаючи в Катарі на Дохійському форумі 7 грудня, міністр закордонних справ Лавров поспішив звинуватити США та їхніх союзників по НАТО у глобальній гегемоністській змові.
Беручи до уваги тривалу підтримку Кремлем жорстокої диктатури, офіційна лінія Росії, представлена в усіх основних державних інформагентствах, полягала не в широкому висвітленні цієї теми, а в тому, щоб у разі згадки про неї дотримуватися звичної практики звинувачення США в організації цих подій. Прокремлівські пропагандистські рупори також скористалися можливістю поширити дезінформацію, стверджуючи, що українські війська надали військову підтримку й постачали дрони терористичним групам.
До ночі 7 грудня російські федеральні інформаційні агентства наполягали на так званому астанинському форматі переговорів (Росія, Іран, Туреччина) для керування ситуацією в Сирії. Тепер прес-секретар Путіна визнав цей формат невдалим.
На вихідних російські державні суб’єкти й прокремлівські ЗМІ намагалися замаскувати ганебний провал Путіна в Сирії за допомогою дезінформаційних наративів, що поширювались на платформах усіма доступними мовами, зокрема російською, арабською, французькою, англійською та ін. Брехливі наративи стверджували, що, крім США й України, за цими подіями можуть стояти Ізраїль та інші невідомі «іноземні сили». Як завжди, Україна зазнала низки звинувачень, зокрема в нібито навчанні джихадистів та участі в боях на їхньому боці.
Ці хибні, голослівні твердження нагадують дезінформацію та маніпулятивні тактики, що застосовувались після теракту в Москві, коли Кремль безпідставно звинуватив Україну в підтримці терористів у нападі на Москву. Див. приклади в базі даних EUvsDisinfo. База даних, що відповідає традиційним російським практикам інформаційного маніпулювання, також ілюструє високу скоординованість повідомлень і репортажів на різних платформах і мовних доменах.
Неділя, 8 грудня
Після розвитку подій у Сирії та падіння режиму Асада в неділю вдень Росія заявила, що Асад дав указівки про мирну передачу влади й добровільно подав у відставку. Перебування Асада в Росії тепер подається як гуманітарний притулок, наданий Путіним. Це лицемірство є зневагою щодо численних сирійських біженців, які протягом багатьох років були змушені тікати як від Асада, так і від російських бомбардувань.
Збираючи уламки
З понеділка Москва почала заявляти про те, що вона підтримує контакти з усіма групами в Сирії, зокрема з тими, які донедавна називала терористичними, і що Росія виступає за етнічний діалог і підтримує роль ООН — як Ради Безпеки ООН, так і Спеціального представника Генерального секретаря ООН у справах Сирії. Найбільш важливим для Росії є забезпечення своєї тривалої присутності в Сирії, особливо на військово-морській базі в Тартусі, яка служить для операцій Росії на Близькому Сході та в Африці.
Де Путін?
Як завжди, Путін мовчить і не коментує кризових моментів із потенційно негативними наслідками для репутації. Це контрастує з попередніми подіями, коли Путін активно приписував собі заслуги за втручання в справи Сирії.
У жовтні 2015 року, через 10 днів після втручання Росії з авіаударами на підтримку Асада, які запобігли неминучому падінню Дамаска, у своєму виступі Путін підкреслив законність дій Росії в Сирії та стратегічну необхідність втручання, водночас промовчавши про свої геополітичні мотиви. Путін стверджував, що Росія діє в цілковитій відповідності до міжнародного права, щоб стабілізувати ситуацію в Сирії та підтримати її уряд у боротьбі з тероризмом. Проте факти на місцях свідчили про інше. Натхненний російською військовою підтримкою, диктаторський режим Асада систематично здійснював атаки на мирне населення й невибіркові бомбардування, щоб сіяти страх і терор серед людей.
Операція «задобрити Трампа»
Дезінформаційні наративи Кремля, які звинувачують Україну в підтримці терористів у Сирії, є частиною його постійних маніпулятивних зусиль, спрямованих на зниження бажання нової адміністрації США підтримувати Київ.
У розмові з Такером Карлсоном, яка вийшла в ефір 6 грудня й вочевидь була націлена на американську аудиторію, Лавров повторив серію російської брехні та дезінформаційних кліше, пов’язаних із вторгненням Росії в Україну. Крім стандартної брехні про те, що «Росія не починала війну», він також удався до незграбних спроб догодити обраному президенту США, назвавши Трампа дуже сильною особистістю та припустивши, що Байден навмисно залишає Трампу складну ситуацію, стверджуючи, що «м’яч перебуває на боці США».
Розмова була представлена як «інтерв’ю» в тому ж стилі, що й розмова Карлсона з Путіним. Лавров отримав можливість просунути звичний історичний ревізіонізм, звинувачуючи Захід і Україну в саботажі Мінських угод, представляючи Росію як розумного гравця в зовнішній політиці, на відміну від США, і звинувачуючи Захід в єдиній меті заволодіти українськими ресурсами. Лавров зобразив вторгнення Росії як «деколонізацію». У відчайдушній спробі зруйнувати трансатлантичну єдність Лавров навіть натякнув, що Німеччина несе відповідальність за смерть Навального в російському тюремному таборі, не згадавши, що саме життєво важливе медичне втручання в Німеччині у 2020 році врятувало Навального після холоднокровного отруєння.
Назад до основ: усе зводиться до України
Ми завершуємо цей випуск, повертаючись до основ. Усі дії та риторика Москви пов’язані з Україною, навіть якщо це не озвучується прямо.
Путін розважатиме свою аудиторію 19 грудня на щорічній так званій пресконференції. Готуйтеся до потоку добірної дезінформації, включно з «уроками історії» про те, що Україна — це не держава, а табір неонацистів. Або зі звинуваченнями на адресу лідерів ЄС і НАТО у підготовці військового вторгнення до Росії та ігноруванні бажань європейського народу. Або з розповідями про мирну Росію, яка бере участь у брязканні ядерною зброєю. Або про те, як чудово почувається російська економіка навіть з урахуванням відсоткових ставок у 21 % і спустошеної скарбниці. Також очікуються заяви про «любов мафії» до обраного президента США: лестощі, змішані із завуальованими погрозами. Усе зводиться до України.
Аби ви підготувалися, наводимо список класичних заяв Путіна. «Що він сказав і що це насправді означає» — частини 1–8.
Також на нашому дезінформаційному радарі
Мета: розколоти трансатлантичний союз США — ЄС. Цим твердженням робиться спроба маніпулювати дипломатичною ареною напередодні вступу Трампа на посаду, щоб заплутати й зірвати основне обговорення: кому справді потрібні гарантії безпеки? На сьогодні Росія показала себе руйнівником безпеки, а не її творцем, про що свідчать її вторгнення в Грузію у 2008 році, в Україну — з 2014 року, а також погано приховані спроби домінувати над Молдовою, які звучать гучніше тисячі пропагандистських дзвонів Москви. Гарантії безпеки потрібні саме Україні, а не Росії.
Наведене твердження транслюється через мережу Sputnik, яка є провідним контрольованим державою інформагентством Росії, що працює для світової аудиторії більш ніж 25 мовами. Див. наш аналіз системи RT/Sputnik.
Мета: розколоти Україну. Це твердження, озвучене прес-секретарем Кремля Пєсковим, намагається розколоти Україну зсередини й переманити тих, хто готовий прийняти умови Москви. Крім того, воно націлене на розрив відносин між Зеленським та ЄС, НАТО, G7 і всіма, хто підтримує законне право України на самооборону. Таке твердження має сенс лише з погляду Кремля, згідно з яким «переговори» означають схвалення всіма сторонами всіх вимог Москви. Ми аналізували цю тактику дезінформації в кількох статтях, зокрема: «Підготовка до зими», «Російські так звані “мирні пропозиції” — порожній пропагандистський хід», «Що він сказав і що це насправді означає. Частина 2: “Переговори”» і «Кремлівські безпекові вимоги».
Мета: звести наклеп на Європу. Це твердження транслюється на російських федеральних платформах арабською мовою.
Це явна брехня та приклад грубого спотворення статистичних даних. Останнє періодичне опитування «Євробарометра» показує, що громадяни ЄС у переважній більшості підтримують заходи щодо надання допомоги Україні для захисту від повномасштабного російського вторгнення. Європейці (87 %) також підтримують надання гуманітарної допомоги постраждалим від війни, а 71 % громадян ЄС підтримує санкції проти російської влади, компаній та осіб, причетних до вторгнення.
Зосередьтеся на фактах. Не дозволяйте ввести себе в оману!
