Наступ на Курськ і нові кремлівські наративи: ідеальне підґрунтя для «темника»
Відтоді, як у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, пропагандистська й дезінформаційна машина Кремля розробила цілу категорію наративів щодо «правильного трактування інформації» про війну. Російські невдачі на полі бою маскуються під плани «утримання кращих позицій» або «гуманітарні жести», тоді як дипломатичні невдачі представляються як наслідки західної «русофобії» та швидко відкидаються.
Проте механізми цієї пропагандистської машини періодично виходять із ладу. У такі моменти стає очевидним, що російські пропагандисти бояться зробити навіть найменший крок без кремлівського благословення.
Зламані механізми
Зазвичай це відбувається в періоди значних потрясінь, які Кремль не зміг передбачити або воліє не визнавати.
Уперше російська пропаганда відчула такий шок на початку 2022 року, коли наратив про «взяття Києва за три дні» виявився лише мильною бульбашкою, а згодом це відбулося під час української операції зі звільнення Херсона й поспішного відступу з десятків населених пунктів Харківської області. На той час пропагандистські інформагентства набрали в рот води, не знаючи, як реагувати на цю ситуацію, адже Кремль однаково примудрявся проводити псевдореферендуми щодо приєднання українських територій. З появою кремлівських методичок російські інформагентства одноголосно заговорили про перегрупування російських військ, але не про втрату тимчасово окупованих територій.
Подібна ситуація склалася нещодавно, коли українські Збройні сили несподівано розпочали військові дії на території Росії та просунулися в Курській області, щоб забезпечити буфер проти російських атак, які могли розпочатися звідти.
У такі моменти потьомкінський світ пропаганди Кремля руйнується, а його пропагандистські рупори вичікують, озвучуючи лише офіційні заяви Міністерства оборони Росії. Аж ось, після тривалої мовчанки в очікуванні вказівок Кремля (відомих у Росії як темник), пропагандистська машина врешті запускає маховик інформаційного маніпулювання.
Травень 2023 року: «невинні діти» в інформаційному вакуумі
Коли вранці 22 травня 2023 року Легіон «Свобода Росії» та Російський добровольчий корпус перетнули кордон Росії в Білгородській області, кремлівська пропагандистська машина дала збій. Інформагентства мовчали в очікуванні вказівок, і лише після обіду з’явилася перша шпальта, відповідно до якої «президента Путіна поінформовано про ситуацію», «проводиться зачистка», а «обстановку з’ясовано».
Наступного дня Кремль таки визначився з деякими тезами, а пропагандисти почали описувати операцію як спробу розправитися з «українськими терористами». Водночас почав поширюватися наратив про кровожерливих українців, які «безжально розстрілюють» ні в чому не винних російських дітей. Ця тема швидко канула в небуття, і знов утворився інформаційний вакуум. Лише 24 травня (два дні потому після початку наступу на територію Росії) кремлівська машина дезінформації нарешті отримала необхідні аргументи й запрацювала на повну потужність.
Кадр із державного телеканалу «Росія-1»
Російські інформагентства почали в унісон публікувати матеріали про «невдалу терористичну вилазку чи рейд Збройних сил України», покликані «затьмарити приголомшливий успіх російської армії» в Бахмуті — місті, якого більше не існує як придатного для життя місця та яке наразі нагадує постапокаліптичні руїни.
Березень 2024 року: вибори, вибори, вибори
Коли 12 березня 2024 року вдруге відбувся прорив кордону Росії, Кремль, схоже, був більш підготовленим: він заздалегідь розіслав прокремлівським ЗМІ інструкції про те, як реагувати на аналогічні «провокації». З’явилися такі вказівки: (1) у жодному разі не допустити, щоб ці події затьмарили вибори Путіна, а також (2) усіляко підігрівати російський «патріотизм» і віру в мантру про те, що «Путін захищає всіх».
«Місцевий героїзм»
Державні інформагентства одразу почали повідомляти про те, що Росія «придушує» вторгнення «українських терористів» у Курській і Білгородській областях, водночас категорично заперечуючи факт захоплення населених пунктів. Експерти Кремля одноголосно заявили, що «масштабна провокація з українського боку» безпосередньо пов’язана з виборами президента Росії, однак це «ризикована й необдумана гра».
Кадр із державного телеканалу «Перший канал» (Росія)
«Росіяни не бояться»
Російські інформагентства згадували бойові дії в Білгородській області лише для того, щоб підтримати основний наратив, відповідно до якого місцеві жителі «активно голосували», незважаючи на «провокації київського режиму». Жителів похвалили за «мужність і стійкість» у протистоянні «українським нацистам, які вбивають цивільне населення».
«Звісно, мені страшно. А хіба може бути інакше?» — розповів у прямому етері місцевий житель Курської області. «Проте росіяни не бояться!» — наполягав ведучий. «Саме так», — відповів місцевий житель.
Кадр із телеканалу «Звєзда» Міноборони Росії
Однак невдовзі Білгород затьмарив теракт у московському «Крокус Сіті Холі», що відбувся 22 березня 2024 року та спровокував у прокремлівських політичних коментаторів шквал дезінформації, конспірологічних теорій і маніпулятивної риторики. З більш детальною інформацією про цю подію можна ознайомитися в нашій статті «Глибинка під прицілом».
Серпень 2024 року: хаос до появи темника
Шостого серпня 2024 року Україна розпочала операцію в Курській області (Росія). У перші дні прокремлівські й державні інформагентства поводилися практично так само, як і під час походу Євгена Пригожина на Москву в червні 2023 року: вони применшували масштаб подій і вдавали, що нічого надзвичайного не відбувається.
У короткому пресрелізі ФСБ заявила про «провокацію» у Курській області й заходи щодо «відсічі збройній агресії». Наступного дня після початку української операції, вочевидь стурбований і знервований, Путін уперше прокоментував вторгнення, назвавши просування українських військ «цією ситуацією» та «масштабною провокацією».
Кадр із державного телеканалу «Росія-1»
Невдовзі настав ще один незручний момент для кремлівської дезінформації: Україна офіційно визнала, що розпочала військові дії на ворожій території. Російські пропагандисти явно не знайшли аргументів для такого випадку й почали спішно вигадувати нові мовні звороти, щоб уникнути вживання слова «війна», яке для Кремля є табуйованим. У регіоні було введено режим «контртерористичної операції» та оголошено надзвичайний стан.
Від Курська… до Курської битви часів Другої світової війни
Пропагандистський маховик запрацював, і прокремлівські ЗМІ негайно почали публікувати повідомлення про «приголомшливе просування росіян». Пропагандисти почали «звільняти» не лише всю Донецьку область в Україні, але й Харківську, хоча там ще не було просування російських військ. «Російське командування розгадало просту українську загадку… відкриті ділянки українського фронту не витримали натиску наших бійців і почали падати, як кісточки доміно», — тріумфально заявили вони. Про Курськ згадали лише наприкінці трансляції.
Крім того, пропагандистам доручили порівняти прорив кордону з Курською битвою часів Другої світової війни, апелюючи до патріотизму росіян і наголошуючи на «звірствах» Збройних сил України. Звісно, слід розповісти про план, який розробили НАТО / США та інші «найманці НАТО», які прорвали кордон Росії, адже самі українці «не в змозі» планувати такі операції та боротися з такою наддержавою, як Росія.
Після місяця українського просування в Курській області кремлівські пропагандисти врешті змогли дійти спільного знаменника й розробили методички з опису «цієї штуки». Новини про українське вторгнення перетворилися на стандартну «військову звітність». У повідомленнях Кремля також високо оцінювали героїзм і опір місцевих жителів, хоча були лише мінімальні спроби опору захопленню українськими військами міст і капітуляція формувань російських призовників.
Внутрішня й зовнішня політика Росії побудована на ідеалізації, міфах та усталених наративах. Наступ на Курськ, як і попередні рейди на територію Росії, показали, що першочерговим завданням російських державних структур, телеканалів і збройних сил є захист іміджу Путіна. Вони також ілюструють те, що в разі форс-мажорів російська державна пропагандистська машина наступає на власні граблі.
