ПРИМУСОВА ПІДТРИМКА
На провоєнному мітингу у Москві десятки тисяч москвичів були проплачені або ж змушені продемонструвати єдність з їх лідером.
Президент Росії Володимир Путін у п’ятницю, 18 березня, нарешті з’явився на публіці на провійськовому мітингу на стадіоні «Лужники» у Москві. На заході майоріли банери з написами «За світ без нацизму», «За президента», «За мир» тощо.
Путін високо оцінив російські збройні сили та її солдатів, які демонструють готовність померти за своїх побратимів. Пан Путін процитував Євангеліє:
Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
Наразі, за оприлюдненими даними Міністерства оборони Росії, майже 10 000 російських солдатів загинули як агресори, зустрівши запеклий та грамотний опір українців, які захищають свою країну.
Путін наполягає на тому, щоб називати війну «спеціальною військовою операцією», спрямованою на «денацифікацію та демілітаризацію України», а мітинг у п’ятницю був іронічно поданий як заклик «до миру». Десятки тисяч людей вигукували свою підтримку насильницьких «мирних зусиль» Путіна та закликали звільнити Україну від свободи, незалежності та суверенітету.
«Пасти, як овець»
Питання про те, наскільки в Росії існує підтримка війни Путіна, викликає багато дискусій. Деякі опитування показують, що більшість респондентів підтримують війну. Державний інститут опитування ВЦИОМ повідомляє про 71 відсоток на підтримку «військової операції». У той же час, оскільки репресії в Росії серйозно посилюються, готовність висловлювати незгоду з ключовою державною політикою і війнами може зменшитися. Росіяни мають досвід тримати свої карти закритими під час будь-яких контактів з владою.
Натовп, що підтримує війну на стадіоні «Лужники», також може насправді бути не таким вже й щасливим, як це демонструється на каналах національного мовлення. Декілька ЗМІ повідомляють, що деяких учасників привели на захід за оплату чи погрозами. BBC цитує анонімного учасника:
Мене пригнали, як вівцю. Я працюю в державній установі. Тут усі, всі сто тисяч, однакові. Ви справді думаєте, що хтось прийде сюди в таку холодну погоду з власної волі? Звичайно, ні. Я хочу зберегти свою роботу, тому я й прийшов.
Трансляція була ретельно перевірена в Україні, за кордоном і, звісно, в Росії. Промова Путіна була перервана несподівано, ще до того, як він закінчив – нібито тому, що натовп почав невдоволено свистіти, коли президент говорив про готовність солдатів пожертвувати собою.
Найвищий замок
Ця подія є останньою у серії виступів Володимира Путіна, що розпочалась 21 лютого, в яких він заявив про намір визнати «народні республіки Донбасу», з кульмінацією 24 лютого оголошенням про початок «військової операції», та промовою 16 березня, в якій висловлювалася єдність і необхідність очищення Росії від внутрішніх ворогів:
[Захід] намагатиметься вплинути на так звану п’яту колону, на зрадників нації, тих, хто тут заробляє, але живе там; навіть не географічно «живе» там, а в їхньому мисленні, їхньому рабському підпорядкуванні. Я не збираюся засуджувати тих, хто має віллу в Маямі чи на Французькій Рив’єрі, тих, хто не може жити без фуа-гра чи так званої гендерної свободи. //—/ Вони вважають себе представниками вищої касти, вищої раси.
Однією з деталей риторики Путіна в цій серії промов є термін, який він використовує для опису внутрішніх ворогів. Путін дистанціювався від звичного радянського виразу «ворог народу» і вживає термін «зрадник нації», який, на думку істориків, запозичений з німецького Volksverräter. Варто зазначити, що Путін уже використовував термін «національний зрадник» у своїй промові перед Федеральними Зборами 2014 року після незаконної анексії Росією Криму. Державні ЗМІ одразу наслідували цей приклад.
Для пересічного росіянина «національний зрадник» чи «ворог народу» може не мати великої різниці. Люди добре знають, як ця риторика діяла в СРСР, коли розвивався культ особи: ти поза межами терпимого. Наслідки – будуть задіяні репресивні заходи.
Зростають руйнування, смерть та спустошення, спричинені нападами російських військових в Україні. ООН повідомляє про велику кількість жертв серед мирного населення, а мільйони українців переміщені всередині країни або знайшли притулок за кордоном. У той час як російська армія Путіна пробивається вперед в Україні, поліція Путіна та репресивна машина придушують всяке інакомислення в Росії. Олексій Венедиктов, головний редактор вже закритої та ліквідованої незалежної радіостанції «Ехо Москви», підсумовує останні кілька тижнів як завершення шляху Росії до тоталітаризму.
Трансформація почалася в приблизно 2012-2013 роках і незабаром завершиться. Основна відмінність повноцінного тоталітаризму від того, що розвивається – зникнення зон комфортної неучасті у злочинах влади. У нових умовах буде вимога повного включення до кіл тотального підпорядкування. Або ви думаєте як усі, або вас розшукають і розчавлять.
Путін дає росіянам вибір: підтримати війну або бути знищеним як зрадник.
