Підміна
Коли об’єктивна реальність неспроможна спотворити істину з волі Кремля, кремлівські пропагандисти намагаються підмінити її своїми ілюзіями.
У випуску «Огляду дезінформації» минулого тижня ми розповіли про звичку кремлівської екосистеми інформаційного маніпулювання зберігати мовчання з тем, за якими не було надано чітких інструкцій, або якщо не треба привертати увагу. Проте здається, що цього тижня кремлівські рознощики дезінформації отримали чіткіший набір обов’язкових інструкцій.
Мріяти не заборонено
Єдине, що не згасає, попри бажання Кремля, — це контрнаступ українських військ, що триває. Оскільки Україна звільняє дедалі більше територій, прокремлівська дезінформація, націлена на дискредитацію контрнаступу, змушена шукати інші підходи.
Щоб вплинути на успіхи українських сил за допомогою інформації, що використовується як зброя, кремлівські інформаційні маніпулятори освоїли декілька напрямків.
Насамперед звернулися до домашньої аудиторії із заспокійливим повідомленням: усе добре, усе йде за планом. Україна не має жодних суттєвих успіхів, а лише марнує ресурси, яких у неї і так немає.
Тим не менш, як справжні гравці, поплічники Кремля підстраховуються. Будь-які втрати завжди можна пояснити тим, що Росія воює не лише з Україною, а й із усім Заходом і його військовою могутністю.
Щодо зовнішньої аудиторії, кремлівські маніпулятори намагаються насильно нав’язувати свої ілюзії, аби вплинути на внутрішню згуртованість суспільства в Україні, а також послабити єдність між Україною та її прихильниками й підтримку України суспільством у західних країнах.
Для цього вони поширюють свої хибні наративи: від тверджень про те, що мобілізаційні заходи в Україні мають дискримінаційний характер, до припущень про те, що прихильники України на Заході плетуть змови за її спиною і що західна військова допомога Україні потрапляє не в ті руки.
Це не ваші діти
Один особливо неприємний елемент кремлівської дезінформації стосується українських дітей — теми, яку ми неодноразово висвітлювали в нашій базі даних дезінформації. Серед останніх прикладів — одні з найбільш шокових серед тих, з якими ми досі стикалися.
Представники прокремлівської дезінформаційної екосистеми тепер висувають у Telegram та інших джерелах звинувачення в тому, що українських дітей продають в «Темній мережі» не лише в сексуальне рабство, але й на органи.
Такі заяви були поширені щонайменше на 18 різних каналах у Telegram російською, англійською, польською та французькою мовами й набрали не менше ніж 1,6 мільйона переглядів. Одним із найвідоміших каналів поширення цієї інформації було популярне підсанкційне прокремлівське дезінформаційне видання «Царьград». Окрім Telegram, матеріал також потрапив на пропагандистські сайти й сторінки у ВКонтакті.
Мабуть, не випадково дезінформація про українських дітей потрапляє в російську екосистему маніпулювання інформацією.
Такі наративи набули популярності, оскільки російські чиновники, такі як Путін і уповноважена з прав дитини в Росії Марія Львова-Бєлова, зіткнулися з ордерами на арешт, виданими Міжнародним кримінальним судом за звинуваченнями в незаконній депортації та переміщенні дітей із тимчасово окупованих територій України до Росії.
Інші теми, що потрапили на радар EUvsDisinfo цього тижня
- Російська армія ставить на перше місце життя своїх солдатів, тоді як Україна відправляє своїх військових на бійню. Користуючись своєю звичною практикою, російські пропагандисти не можуть утриматися від проєктування на інших власних брудних вчинків і провин. Цього разу, марно прагнучи посилити мобілізаційні зусилля, вони намагаються зобразити російську армію як таку, що піклується про підлеглих. Якраз навпаки, про що свідчать документально підтверджені приклади безжальних і нелюдських атак Росії у вигляді «м’ясної хвилі».
- Зменшення обсягів торгівлі з Росією було основною вимогою для членства в ЄС з 1990-х років. Один із багатьох повторюваних прокремлівських наративів зображує Росію у вигляді жертви, оточеної недоброзичливими сусідами. Серед варіантів цього антиісторичного й навмисно перекрученого наративу є створення іміджу ЄС як антиросійського проєкту, яким він ніколи не був. У цьому конкретному випадку неправдиві твердження включають деякі вигадані зовнішньоторговельні вимоги, які ніколи не були частиною вимог щодо членства в ЄС, так званих Копенгагенських критеріїв.
- Україна сама винна у вторгненні Росії в Україну. Наслідуючи найгірші традиції шовінізму, кремлівські дезінформатори знову взялися за справу. Провину за напад на Україну знову намагаються звалити на саму Україну, натякаючи, що вона сама напросилася. Перекладання провини на жертву є потворною частиною комплекту токсичних наративів Кремля, що висвітлюють агресію Росії проти України, де російська машина маніпулювання інформацією намагається виправдати те, що не має виправдань, не виявляючи при цьому хоча б найменшої здатності до самокритики.
