Роздуми про два роки війни й дезінформацію
Два роки тому, 24 лютого 2022 р., Росія розпочала жорстоке повномасштабне вторгнення проти свого мирного сусіда — України, що призвело до змін у світовому ладі. Цей період залишив після себе чимало спогадів. Деякі з них викликають неприємні й болісні відчуття (наприклад, жахливі звірства росіян у Бучі), тоді як інші сповнюють нас оптимізмом і дарують надію на краще (наприклад, звільнення Україною Херсону від російських окупантів).
Проте за останні два роки ми не лише зібрали спогади, але й проаналізували величезну кількість прокремлівської дезінформації, яка підживлює російську воєнну машину ненавистю та брехнею. Отже, коли ми розмірковуємо про цю дату, #24Feb2022, ми також згадуємо всю прокремлівську дезінформацію, яку ми прагнули викрити на нашій платформі EUvsDisinfo. Це лише стислий огляд деяких прокремлівських тем дезінформації, які стали нерозривно пов’язаними з нашими спогадами про війну.
Жорстокість російських воєнних злочинів у Маріуполі й Бучі
Обстріл пологового будинку № 3 в Маріуполі є воєнним злочином, що забрав життя ні в чому не винних мирних жителів, зокрема дітей. Високопоставлені російські чиновники підтвердили факт нападу на об’єкт, заявивши, що це опорний пункт «радикалів». Вони брехали.
Росія також прагнула використати дезінформацію не лише для того, щоб зняти із себе провину за звірства в Бучі, а й для того, щоб завчасно сформувати наративи для заперечення та дискредитації будь-яких доказів або розслідувань російських воєнних злочинів в Україні. Рік по тому з’явилося нове покоління прокремлівської брехні про російські злочини в Бучі.
Аморфний мир
Коли російська «триденна операція» зайшла в глухий кут і провалилася перед лицем рішучого опору українського народу, Кремль не поскупився на так звані «мирні пропозиції», які за своєю сутністю є односторонніми вимогами до України капітулювати й відмовитися від тимчасово окупованих територій. Досягнення сталого миру на справедливих умовах аж ніяк не входило в плани Кремля, а всі балачки щодо цього були спрямовані виключно на покращення міжнародного іміджу Росії. Зрештою, Кремль використовує свій «мирний наратив» лише для того, щоб замаскувати патологічну завойовницьку пристрасть Росії.
Продовольча криза
Вторгнення Росії в Україну дестабілізувало глобальні продовольчі ринки, у той час як російська дезінформація про продовольчу безпеку була спрямована на загострення напруженості в спробі перекласти свою провину й підірвати глобальну підтримку України. Напередодні саміту «Росія — Африка» Путін пише дезінформаційну статтю, використовуючи кремлівську новомову, щоб обдурити світову громадськість і відвернути її увагу від злочинів Росії. Ось що сказав Путін, і ось що він мав на увазі насправді.
Брязкання ядерною зброєю та нагнітання паніки щодо «біолабораторій»
За останні два роки кремлівські рознощики дезінформації посилили свою ядерну риторику, щоб створити хибне уявлення про «загнану в кут Росію», намагаючись стримати Захід і відмовити його від підтримки України та реагування на анексію Росією тимчасово окупованих територій в Україні. Коли це не спрацювало, з’явився агресивний прокремлівський дезінформаційний наратив, у якому високопоставлені кремлівські чиновники та прокремлівські ЗМІ повернулися до застарілого твердження про те, що Київ нібито підірве «брудну бомбу» або використає радіологічну зброю, а потім звинуватить у катастрофі Росію.
В аналогічний спосіб кремлівська дезінформаційна машина продовжує фабрикувати вигадані історії про біолабораторії в Україні й випробування біологічної зброї, розмахуючи навкруги своїми щупальцями. Тому ми попросили незалежного експерта розповісти нам про принципові відмінності між законними біологічними дослідженнями й розробкою біологічної зброї, а також про те, чому Росія поширює дезінформацію про біологічні дослідження в Україні.
Мова ворожнечі й підбурювання до геноциду
Мова ворожнечі й дегуманізаційні заклики щодо України стали нормою в прокремлівському жаргоні. Відкриті заклики до вчинення геноциду змішуються, створюючи належні умови для воєнних злочинів. Більшість росіян погоджуються з цією політикою. Насправді більшість ненависницьких висловлювань породжують самі високопосадовці. Чого лише вартують статті й виступи Путіна в ключових державних ЗМІ, що благословляють геноцид, а також слова колишнього президента Медведєва, який бажає, щоб українці й сама Україна «зникли». Шлях до злочинів починається з мови ворожнечі, як-от шлях від Москви до Бучі, Ірпеня, Маріуполя та інших місць скоєння звірств. Не менш яскравим прикладом став відомий російський лонгрід «Що Росії робити з Україною», який було опубліковано саме тоді, коли світ спостерігав за жахіттями в Бучі, та який містить докладний опис, як слід поводитися з Україною, а точніше, як її знищити. Ці маразматичні ідеї є віддзеркаленням того, що Європа бачила в попередніх війнах.
Енергетичний шантаж
Кремлівські рознощики дезінформації стверджують, що вторгнення Росії в Україну не передбачає жодних негативних наслідків. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну прокремлівські ЗМІ активно поширюють дезінформацію про енергетичні питання, щоб приховати спроби Москви шантажувати Захід постачанням енергії в обмін на політичні поступки — зняття санкцій або примушення Києва прийняти вимоги Росії. Після тривалих залякувань і шантажу стало очевидно, що спроби Кремля маніпулювати не можуть протистояти енергетичній стійкості Європи, а дезінформаційні наративи про енергетичні проблеми, спрямовані на Європу, розтанули, коли, попри кремлівські похмурі пророцтва, Європа не замерзла на смерть.
Переписування історії відповідно до імперської манії величі Кремля
Історичний ревізіонізм набуває в Росії дедалі більш покручених форм. Однією з найбільш кричущих спроб Кремля маніпулювати є переписування шкільних підручників з історії, наповнення їх брехнею та прокремлівською дезінформацією, постійні спроби приховати той факт, що Росія дійсно є колоніальною імперією, яка «ховається» у всіх на очах.
Насправді російський апарат інформаційного маніпулювання намагається отруїти інформаційний простір, спотворюючи історію та створюючи альтернативну реальність, використовуючи історію як інформаційну зброю в повномасштабній війні Росії в Україні. Однією з цілей історичного ревізіонізму Кремля був пошук цапів-відбувайлів. У перевернутому дзеркалі імперських амбіцій Москви не лише Україну, але й Польщу вже давно вважають підбурювачем війни та «васалом» США, який намагається анексувати частини України й Білорусі.
Російська культурна спецоперація
Імперіалісти тривалий час використовували культуру як інструмент нав’язування уявної переваги Росії над окупованими націями й етнічними групами. Кремль сприймає культурну присутність Росії за кордоном як інструмент культурного домінування. Оскільки Україна — найбільша й найближча мішень Кремля, Росія використовує безліч стратегій в інтелектуальній і творчій сферах упродовж багатьох років, десятиліть і століть.
У всьому винен Захід
Зсув фокусу, поширення параної, створення вигаданих загроз уже давно стали основною тактикою кремлівських інформаційних маніпуляторів. Прокремлівські ЗМІ неодноразово заявляли про наближення загрози вторгнення Заходу в Росію, українські змови щодо використання ядерних бомб і загрози православній вірі в Україні. Усе це робиться для того, щоб відвернути увагу громадськості від кровопролитних боїв, звірств, загибелі мирного населення та безперервних навмисних і невибіркових бомбардувань українських міст.
Одержимість нацистами
З перших днів війни Путін намагався зображати себе приборкувачем неонацизму. Це захист рівня дитячого садка, що відомий більшості з нас. Якщо хтось вас обзиває, ви відповідаєте: «Хто як обзивається, той так і називається» або «А ти ще гірший». Тобто звинувачуєте в тому самому, у чому звинуватили вас. Ця риторична тактика називається проєкцією — способом перекласти провину за власні деструктивні дії. Навіщо? Річ у тім, що Путін спробував залякуванням мобілізувати російське суспільство, щоб дати гідну відсіч «нацистам із хімічною зброєю та іншим смертоносним начинням». За своєю сутністю слово «нацист», яке водночас є і клеймом, і наративом, на відміну від будь-якого іншого слова узагальнює міфологію, що підтримує кремлівський режим.
ТЕГИ:
