Чорні дні, продовження (том 5): репресії проти ЗМІ в Росії

Остання претензія на свободу ЗМІ в Росії кане в небуття. Унаслідок підозрілої смерті Олексія Навального в російського лідера Володимира Путіна залишилося мало життєздатних внутрішніх опонентів, і він, схоже, насолоджується своїм іміджем сильної людини. Його звернення до народу 29 лютого задало новий тон в інформаційних операціях Кремля: тон диктатора, мабуть, упевненого, що ніхто не наважиться протистояти йому.

Не все настільки безхмарно для росіян, які вірять, що їхня країна має бути вільною, відкритою та успішною. Як сказав один скорботний за Навальним: «У мене немає бачення майбутнього».

В EUvsDisinfo ми відстежували дебетування рахунку свободи ЗМІ в Росії в більш ранніх випусках цієї серії (див. томи 1–4). Нижче наведено наше п’яте оновлення, у якому перелічено способи, за допомогою яких російська влада маніпулювала внутрішнім інформаційним простором і ще більше посилювала контроль над громадянським суспільством із часу нашого останнього звіту в березні 2023 р. Наразі ми не бачимо причин для оптимізму.

Відновлення цензури

Спершу пропонуємо вашій увазі трохи важливої інформації. У день, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, 24 лютого 2022 р., російський орган з нагляду за ЗМІ (Роскомнагляд) наказав усім засобам масової інформації в Росії повідомляти лише інформацію, що офіційно поширюється державними органами, під час висвітлення даних про вторгнення. Незабаром після цього російський парламент додав до Кримінального кодексу нові закони про цензуру. Зокрема, стаття 207.3 передбачає до 15 років позбавлення волі за «поширення неправдивої інформації про російські збройні сили чи посадових осіб». Суди неодноразово використовували цей інструмент, засуджуючи безліч людей, щоб дати суспільству чіткий сигнал: або підтримуйте Кремль, або зберігайте мовчання, або сідайте у в’язницю.

З-поміж інших нових законів була також стаття 275.1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за «конфіденційну співпрацю» з іноземцями, що тепер прирівнюється до державної зради, а також стаття 20.3.3 Адміністративного кодексу, яка передбачає штраф до 100 000 рублів (що дорівнює двом-трьом місячним зарплатам середньостатистичного росіянина) за «поширення неправдивої інформації».

Утім, нові закони були лише початком, оскільки влада, не гаючи часу, почала забезпечувати їх дотримання з неймовірним ентузіазмом. Отож, продовжмо з того місця, на якому ми зупинились у березні 2023 р.

Контроль зовнішніх факторів

Тридцятого березня 2023 р. російська влада заарештувала репортера Wall Street Journal Евана Гершковича та звинуватила його в шпигунстві. У пов’язаній статті зазначається, що цей арешт став першим випадком із часів холодної війни, коли влада порушила справу про шпигунство проти іноземного репортера. Кремль, імовірно, сподівається використати Гершковича як пішака у майбутньому обміні на російських ув’язнених у США, використовуючи мафіозну практику, відому як «дипломатія заручників».

Чимало кореспондентів іноземних ЗМІ зазнали різних переслідувань: вони втратили акредитацію преси, їм було відмовлено у в’їзді до Росії, вони зіткнулися з лютим переслідуванням з боку «місцевих громадян, незадоволених їхніми репортажами» або коли їхніх російських колег назвали «іноземними агентами».

Змусити опозицію замовкнути: криміналізація інакомислення

Згодом, у квітні 2023 р., російський суд засудив журналіста й лідера опозиції Володимира Кара-Мурзу до 25 років колонії, визнавши його винним у державній зраді та інших політично мотивованих діях. Лауреата Премії Вацлава Гавела в галузі прав людини 2022 р. Кара-Мурзу було заарештовано 11 квітня 2022 р., невдовзі після повернення до Росії в час повномасштабного вторгнення в Україну.

Зашморг ще більше затягнувся в травні 2023 р., коли російська влада визнала «небажаними» 85 неурядових організацій. Якщо вас називають «небажаним», це має серйозні наслідки. Наприклад, ви можете втратити кошти на самозабезпечення, а інших можуть уважати злочинцями навіть за те, що вони контактували з вами. По суті, це один крок від того, щоб бути визнаним зрадником.

Упродовж року влада також розширила практику таврування будь-яких потенційно небажаних вітчизняних юридичних і фізичних осіб як «іноземних агентів». Міністерство юстиції оновлює свій список таких агентів щоп’ятниці, створюючи безперервний конвеєр внутрішнього наклепу.

Один з особливо злісних випадків репресій стосувався російської драматургині Світлани Петрійчук і театральної режисерки Жені Беркович. Цей дует поставив виставу «Фініст — ясний сокіл» про російських жінок, завербованих ІДІЛ. У п’єсі свідчення цих росіянок використовувалися для передачі антиекстремістських настроїв. Після дебюту в Москві у 2021 р. вистава була відзначена схвальними відгуками та двома національними преміями «Золота Маска».

Проте 5 травня 2023 р. Петрійчук і Беркович були заарештовані та звинувачені у «виправданні тероризму». Докази в основному ґрунтуються на єдиному документі, поданому російськими націоналістами, відповідно до якого цих жінок звинувачують у пропаганді суміші «ідеології ІДІЛ» і «радикального фемінізму». Відтоді влада утримувала цю пару в слідчому ізоляторі, а термін їх утримання подовжували декілька разів. Їхні антивоєнні вірші, імовірно, привернули негативну увагу Кремля.

«Ми знаємо, де ви»

Також у травні 2023 р. голова Фонду «Вільна Росія», що базується в США, Наталія Арно заявила, що, швидше за все, її отруїли під час поїздки до Праги на початку того ж місяця. На щастя, відтоді її симптоми частково зникли. Однак ця подія викликає підозри з огляду на те, що Кремль має добре задокументовану історію використання отруєнь та інших методів для вбивства своїх можливих супротивників.

У серпні прокуратура Німеччини оголосила, що розслідує можливий замах на вбивство ще однієї російської журналістки — Олени Костюченко. Вона захворіла в жовтні 2022 р. під час поїздки потягом із Мюнхена до Берліна, але вважає, що її могли отруїти. На той час вона була однією з трьох російських журналістів у вигнанні, які відчули симптоми отруєння. Якщо за такими атаками стоїть Кремль, то ця бандитська тактика, швидше за все, покликана залякати російських журналістів або політичних активістів і змусити їх замовкнути.

У липні 2023 р. відбулася невелика лавина атак і обмежень. На початку місяця невідомі напали на російську журналістку Олену Мілашину й адвоката Олександра Нємова, коли вони прямували на винесення вироку правозахиснику в Чечні. Напади на них відбулися в контексті інших жорстоких нападів на журналістів, які документують події на Північному Кавказі, особливо в Чечні. Це повідомлення — чітке та зрозуміле.

Остання користь від Навального

Згодом, 20 липня, російська прокуратура зажадала, щоб лідер російської опозиції Олексій Навальний відбув ще 20 років у колонії за державну зраду. Йому висунули безглузде обвинувачення в поганій поведінці під час перебування у в’язниці. Через декілька днів суд засудив прихильника Навального до дев’яти років позбавлення волі за участь у так званій «екстремістській спільноті». Навіть його адвокатів кілька разів заарештовували за виконання їхньої роботи. Влада, вочевидь, хоче, щоб усі знали, що в цьому світі немає місця для інакомислення. У серпні російський суд здебільшого задовольнив липневий запит російської прокуратури, присудивши Навальному ще 19 років позбавлення волі.

Не вдалось уникнути репресій навіть дружинам і матерям російських солдатів. Двадцять восьмого липня «Рада матерів і дружин» — організація, яка захищала інтереси мобілізованих і призовників у російській армії, — припинила свою діяльність після того, як російська влада назвала її «іноземним агентом».

Конвеєр адміністративних рішень

Тим часом конвеєр із ярликами «іноземних агентів» продовжував рухатися. Цього разу жертвою став лауреат Нобелівської премії журналіст Дмитро Муратов, редактор «Нової газети». «Нова газета», популярне незалежне інформагентство, засноване в 1993 р., припинило діяльність у Росії в березні 2022 р. та перенесло значну частину своєї діяльності до Латвії як нова юридична особа. Муратов подав у відставку й залишається в Росії разом з іншими членами редакції.

Наприкінці 2023 р. відзначилися два випадки цензури. Спочатку російське видавництво АСТ зупинило продаж книжок російського журналіста, письменника й поета Дмитра Бикова, а також популярного російсько-грузинського письменника Бориса Акуніна за їхні погляди проти війни в Україні. Тоді Кремль додав Акуніна до списку «екстремістів і терористів», який склав державний фінансовий інспектор Росфінмоніторингу. Слідчий комітет Росії навіть видав ордер на обшук Акуніна, який наразі проживає у Великій Британії, за обвинуваченням у «виправданні тероризму» і поширенні «фейкових новин».

Більш жорстко, дріб’язково, смертоносно, швидко

У новому, 2024, році російська влада продовжувала закручувати гайки проти залишків російської опозиції, найчастіше в жорстокий і дріб’язковий спосіб. Тридцятого січня з’явилася новина про те, що російська влада використовувала вигадане незначне порушення як виправдання для переведення Володимира Кара-Мурзи в нову сибірську виправну колонію. Там його помістили в одиночну камеру на чотири місяці.

Потім, у березні 2024 р., під час слухання в справі Петрійчук і Беркович їхній термін утримання під вартою вкотре подовжили до квітня, однак самої дати суду поки що немає.

З лютого до сьогодні в історіях переважають раптова смерть Олексія Навального в сибірській в’язниці й арешти сотень людей, які вшанували його пам’ять біля імпровізованих меморіалів по всій Росії. Проте Кремль не припинив спроб ускладнити життя лідерам громадянського суспільства. Двадцятого лютого Росфінмоніторинг додав до свого списку екстремістів і терористів російську екологічну активістку Євгенію Чирикову й опозиційного політика Івана Тютріна. Вони входять до постійного комітету Форуму «Вільна Росія» та живуть за межами Росії.

Визначте авторитетні голоси…

Решта живуть у Росії та не змогли уникнути арешту. Сергій Соколов, який змінив Дмитра Муратова на посаді головного редактора, сам був заарештований 29 лютого 2024 р. за звинуваченням у дискредитації російської армії. Приблизно в той самий час російський суд засудив Олега Орлова до двох із половиною років позбавлення волі за засудження війни в Україні. Орлов — президент правозахисної організації «Меморіал», відомої ще з часів Радянського Союзу, і лауреат Нобелівської премії миру 2022 р.

…і припиніть їхнє фінансування

У березні 2024 р. російський парламент схвалив закон, який передбачає кримінальну відповідальність за розміщення реклами за допомогою «іноземних агентів». Прийняття реклами й порушення закону двічі на рік можуть забезпечити «іноземному агентові» два роки в’язниці. Це новий спосіб придушення практичної діяльності багатьох незалежних інформагентств або медійних ініціатив на демократичному, масовому рівні. Значною мірою ці ініціативи вижили завдяки дрібномасштабному краудфандингу, який досі залишався непоміченим. Лише досі.

Це було проілюстровано на початку березня 2024 р., коли журналістка Катерина Гордєєва оголосила, що вона була змушена припинити своє шоу на YouTube під назвою «Скажи Гордєєвій» здебільшого тому, що Кремль назвав її «іноземним агентом», що позбавило шоу можливості залучати рекламу.

Крім того, МВС Росії оголосило в розшук британського журналіста Тома Рогана після того, як Росфінмоніторинг включив його до свого списку екстремістів і терористів.

Частина загальної картини репресій

Ми завершимо нещодавньою статтею, опублікованою незалежним російським інформагентством «Проєкт», яке займається журналістськими розслідуваннями, після смерті Навального. Ця публікація змушує замислитися. Завдяки проєкту з’ясувалося, що за останні шість років російська влада піддала прямим репресіям щонайменше 116 000 осіб. Ця цифра перевищує відповідну кількість репресованих у СРСР за часів Хрущова й Брежнєва та, імовірно, є заниженою.

Інституціоналізований гнів Путіна проти всіх його реальних або уявних ворогів, який щодалі посилюється за рахунок підвищення ефективності бюрократії, продовжує ставати дедалі більш жорстоким, дріб’язковим, смертоносним і швидким.