25 березня, міжнародний день солідарності з Білоруссю, ознаменувався новими репресіями
25 березня білоруси відзначають 105-ту річницю проголошення в 1918 році незалежності вільної Білоруської Народної Республіки. Цей день — привід замислитися над реаліями сьогоднішньої Білорусі, особливо над становищем громадян, їхніми свободами й правами. На жаль, тут немає що святкувати.
Команда EUvsDisinfo проаналізувала ключові події, що стосуються свободи слова, державного контролю над інформаційним простором і посилення репресій. Читайте свіжі матеріали про ув’язненого лауреата Нобелівської премії миру Олеся Біляцького тут, про день солідарності з політв’язнями 27 листопада тут, а також про те, як незалежні ЗМІ й активісти продовжують ризикувати всім тут. Хоробрі білоруси, які є членами неурядових організацій і працівниками небагатьох незалежних ЗМІ, що ще залишилися, продовжують документувати факти.
Поки ми відзначаємо 25 березня, державна адміністративна система, суди й міліція повністю зайняті нагнітанням страху в суспільстві й примушенням опозиційних голосів до мовчання. Добре відомі інструменти, як-от навішування ярлика «екстреміст», судові процеси, арешти й ув’язнення, застосовуються в усе більших масштабах проти все більшої кількості людей. Тон і висловлювання режимних ЗМІ стали жорсткішими. Поліція поводиться відверто жорстоко.
«Зачистити зрадників»
Після атаки 26 лютого на літак російських ВПС, що стався на білоруському військовому аеродромі, Лукашенко порушив офіційне тижневе мовчання, 7 березня визнавши факт нападу й оголосивши, що винуватців спіймали. Він пообіцяв «найсуворішу зачистку» від «потенційних зрадників».
Лукашенко підвищив рівень репресій у Білорусі протягом останніх років (дивіться тут), а між ним і російською владою є зловісне взаємне натхнення. Вислови на кшталт «зачистки від зрадників» перегукуються з тенденцією, яку Путін започаткував у Росії, закликаючи у своїх ключових промовах «очистити суспільство від непатріотів» або «виплюнути їх, як мух».
Заклики до «контролю над свідомістю» і жорсткіших дій
Загалом після інциденту з російським військовим літаком риторика підконтрольних державі ЗМІ стала жорсткішою. Також 7 березня ключова пропагандистка Людмила Гладка, яка перебуває в санкційному списку ЄС, опублікувала редакційний коментар для газети адміністрації президента «Білорусь сьогодні», сповнений нецензурної лексики й принизливих заяв, спрямованих здебільшого на президента України Володимира Зеленського.
Здається, коли пропагандисти обговорюють на державному телебаченні, як переслідувати людей за їхні політичні погляди, вони прагнуть викликати страх. На телеканалі «СТВ» вийшло «ток-шоу», в якому відомий державний пропагандист Андрій Муковозчик закликав до обмеження прав людей із демократичними поглядами. Він закликав перевіряти особисті акаунти в соціальних мережах, зокрема на Facebook, на наявність продемократичного контенту. Стислий огляд обговорення на «СТВ», підготовлений інтернет-виданням «Дзеркало», читайте тут.
Незалежні оглядачі припускають, що з 7 березня по всій країні було заарештовано десятки, якщо не сотні людей. Детальніше про політв’язнів і затриманих читайте на сайті Правозахисного центру «Весна».
Журналістів і блогерів найбільшого незалежного білоруського ЗМІ засуджено до тривалих термінів ув’язнення
17 березня головну редакторку Марину Золатаву й директорку Людмилу Чекіну, що працювали в найбільшому незалежному білоруському ЗМІ Tut.by, було засуджено до 12 років позбавлення волі. Їм винесли вирок на політично мотивованому судовому процесі, що проходив за закритими дверима, за нібито ухилення від сплати податків, розпалювання ворожнечі й заклики до дій, що шкодять національній безпеці. За даними Gemius, портал Tut.by охоплював близько 63 % інтернет-користувачів у Білорусі.
Перед винесенням рішення суду білоруський державний телеканал «1» показав 1,5-годинний пропагандистський фільм, що дискредитував Tut.by та його команду. Коментатори звинуватили працівників Tut.by у причетності до масових протестів 2020–2021 років після сфальсифікованих президентських виборів. Їх також звинувачували в попередніх випадках громадського невдоволення, хоча Tut.by лише висвітлював події відповідно до звичайних журналістських стандартів. Крім того, блогер Дмитро Горбунов був засуджений до 1,5 року позбавлення волі за «образу Лукашенка й представника влади».
Ув’язнений блогер намагався покінчити життя самогубством
За повідомленням правозахисників, блогер Ігор Лосик нещодавно намагався покінчити життя самогубством у в’язниці, порізавши собі руки й шию. Лосика засудили до 15 років позбавлення волі на політично мотивованому судовому процесі, який проходив за зачиненими дверима. Пізніше його дружину Дар’ю також було ув’язнено на два роки. Ми стежили за справою Ігоря Лосика тут.
Нові кримінальні справи для покарання за свободу слова й самовираження
70-річний Василь Демидович, засуджений до 6,5 років ув’язнення за нібито образу Лукашенка й інших чиновників і відомий як «найстаріший білоруський терорист», незабаром постане перед третім судом. Цього разу його звинувачують в «образі представника влади».
Більше відео з «покаяннями»
Особливо збоченою і зростаючою тенденцією після заклику Лукашенка 7 березня до «зачистки» є «відео з покаяннями» — принизливі записи, на яких людей примушують вибачатися за свої нібито незаконні дії, висловлювання або просто вподобайки в соціальних мережах. 17 березня Міністерство внутрішніх справ оголосило про продовження «комплексної роботи з особами, які підтримують антидержавні погляди».
Останнім часом підконтрольні режиму ЗМІ опублікували десятки нових «відео з покаяннями» і відеозаписів жорстоких затримань білорусів. Донедавна такий контент здебільшого публікували підконтрольні державі Telegram-канали, які не мають офіційного зв’язку з режимом, але тепер до цього долучилися акаунти ключових державних ЗМІ, як-от «Білорусь сьогодні» та «Белта».
Приклади минулого тижня ілюструють цю тенденцію.
- 18-річний Артем Березкін, якого вже затримував КДБ, розповідає на відео, як розміщував проукраїнський контент у соціальних мережах.
- Батько білоруського солдата Дениса Урбановича, який воює за Україну, на відео закликає сина повернутися в Білорусь і провести 10 років у в’язниці.
- Відомий експерт із питань освіти Євген Лівіант, якого раніше затримали разом із членами родини за політично вмотивованими звинуваченнями, дав «інтерв’ю» на державному телеканалі «ОНТ», де він висловив жаль із приводу своєї участі в мирних протестах у серпні 2020 року та своєї згоди ввійти до складу експертної ради з питань демократії.
Тут, на EUvsDisinfo, ми не будемо посилатися на зображення або відео цих жорстоких і, ймовірно, примусових зізнань. Читачі можуть собі уявити, як це виглядає, коли на людину чинять сильний тиск і змушують виголошувати вигадки, що ганьблять її саму, ймовірно, добре розуміючи, що ці свідчення незабаром потраплять в інтернет і будуть розтиражовані державними пропагандистами. Відчуття крижаного холоду нагадує показові судові процеси й репресії в стилі СРСР. Різниця в тому, що сьогодні репресії пишуться не в запиленій паперовій статті в комуністичній «Правді», а онлайн, з усіма наслідками сили й всеосяжності інтернету.
Арешти й затримання колишніх працівників державних ЗМІ
За останній тиждень повідомлялося про нещодавні випадки затримання колишніх працівників державних ЗМІ. Дмитра Бояровича, який до звільнення у 2021 році працював на телеканалі «СТВ», затримали разом із дружиною. Ольгу Гладку, колишню медіа-менеджерку телеканалу «Білорусь 2», яка звільнилася у вересні 2020 року, було заарештовано, і їй висунули кримінальні звинувачення за «протестну діяльність». Андрія Пінчука, продюсера телеканалу «Білорусь 1», було звільнено після нетривалого затримання.
Білоруська асоціація журналістів (БАЖ) — тепер «екстремістське формування»
28 лютого 2023 року КДБ Білорусі вніс БАЖ, а також дев’ятьох пов’язаних із нею медіа-менеджерів до списку «екстремістських формувань». Такий самий ярлик отримала й регіональна «Брестська газета». Крім того, «екстремістськими» було названо десятки акаунтів у соціальних мережах ВКонтакті, Twitter, Однокласники, Facebook і Telegram.
Це серйозний репресивний крок, оскільки він, імовірно, відіб’є бажання в людей, яких переслідує влада, звертатися по допомогу й пораду до БАЖ. Організація стає токсичною, оскільки «екстремізм» означає, що інші люди можуть зіткнутися з кримінальним переслідуванням за взаємодію з «екстремістською» групою або навіть за коментарі в соціальних мережах, як це вже відбувається. Перегляньте наш матеріал тут.
Більше «екстремістів»
15 березня в редакції газети «Інфо-Кур’єр» було проведено обшук і затримано трьох співробітників редакції. Це чи не остання незалежна регіональна газета в Білорусі, яка ще продовжувала випускати друковані матеріали. Того ж дня було проведено обшук у квартирі головного редактора «Регіональної газети» Олександра Манцевича. Його сайт було внесено до списку «екстремістських» джерел у 2022 році, але видання продовжувало публікувати контент у соціальних мережах.
Сайт Брестського обласного відділення Правозахисного центру «Весна» й Telegram-канал вітебського обласного відділення «Весна» також було визнано «екстремістськими».
До списку «екстремістських» додали десяток видань історичних журналів «Наша історія» та «Архе», присвячених науково-популярним публікаціям про білоруську історію. В офіційному обґрунтуванні включення видань у список йдеться про їхній критичний огляд радянського періоду. Знову ж таки, цей крок має паралелі в Росії, де піддавати сумніву роль Радянської армії та її діяння («очорнення репутації») — кримінальний злочин.
Путін віддзеркалює Лукашенка й навпаки
Існує також певна паралель у практиці російської та білоруської влади оголошувати людей або організації «екстремістськими» чи «небажаними», що схоже на описане вище взаємне натхнення на висловлювання проти опозиції. Навіть якщо ці терміни мають різні правові наслідки, в обох випадках вони серйозно впливають на тих, до кого їх застосовують. Постраждалі опиняються у своєрідній «відкритій в’язниці», стають вигнанцями, яких усім слід уникати, оскільки взаємодія з ними стає злочинною. Перегляньте матеріал тут.
На цьому похмурому тлі нещодавніх подій стійкість і мужність народу Білорусі вражає. Тож можна сказати, що є всі підстави відзначати День волі, або День свободи Білорусі.
