Воістину мирне розгортання ракет
Минув ще один тиждень, упродовж якого Кремль намагався всидіти на двох стільцях. Для Росії немає протиріччя між брязканням ядерною зброєю, закликами до цілковитого знищення України та використанням власної дипломатичної мережі для імітації стурбованості щодо мирного врегулювання війни перед світовою аудиторією. Вранці вона може спокійно закликати до бомбардувань європейських столиць, а надвечір — скаржитися на «агресивний Захід». Цей тип майже шизофренічної дихотомії — ключова характеристика дезінформаційного апарату Кремля.
Не дивно, що Кремль застосував цю логіку кривого дзеркала й до Олімпійських ігор у Парижі. Після декількох місяців скарг на несправедливе ставлення олімпійського співтовариства до Росії, а також використання будь-якої можливості для поширення дезінформації задля дискредитації ігор та їхніх організаторів Кремль просто зробив розворот, щоб протиставити Росію як уособлення всього доброго й порядного в цьому світі Олімпійським іграм як морально зіпсованому, огидному видовищу безбожного язичництва. Нумо розвінчувати цю кремлівську брехню, логічні помилки та інформаційне маніпулювання!
Посланець миру… на умовах Росії
Щойно стало зрозуміло, що «денацифікація» та «демілітаризація» України не будуть справою трьох днів, дезінформаційний апарат Кремля звернувся до теми миру, щоб спробувати завчасно сформувати наратив. Насправді ми простежили еволюцію «мирного наративу» Кремля з перших днів війни. Спочатку були розмови про мир під час навмисного нападу на цивільну інфраструктуру України й використання закликів до миру для легітимації контролю над анексованими територіями, потім — заяви про те, що російська війна служить мирним цілям, зображення України й Заходу як перешкод на шляху до миру, дискредитація законних зусиль задля досягнення миру та маскування диктаторських ультиматумів під реальні мирні пропозиції.
Минулого тижня кремлівські рознощики дезінформації, схоже, були неприємно вражені візитом міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби до Пекіна й намагалися применшити стриману нервозність, яку цей візит спричинив у Москві. Цього тижня пропагандистські рупори Кремля, схоже, отримали нові вказівки та з більшою завзятістю штампували брехню та дезінформацію про перспективи мирних переговорів між Росією та Україною.
Здійснюючи турне країнами Південно-Східної Азії, Сергій Лавров — невиліковний брехун, який очолює Міністерство закордонних справ Росії, зобов’язався донести до аудиторії цього регіону маніпулятивне трактування Кремля щодо миру. Це вже нікого не дивує. Росія — голуб миру, Україні й Заходу не можна довіряти, а Путін — найкраще, що може бути.
Якщо ідея є незаперечною, дискредитуйте мотив
Перша прокремлівська дезінформаційна лінія традиційно полягала в тому, щоб дискредитувати зусилля України й представити її як нещиру та незацікавлену в справжньому мирі. Цей наратив також доповнювався спробою вбити клин, стверджуючи, що «київський режим» (часто використовувана прокремлівська зневажлива назва українського уряду) ігнорує бажання українського народу до мирних переговорів із Росією. Згодом були спроби зміцнити ідею про те, що мирна пропозиція (яка більше схожа на ультиматум) Путіна — найкраще, на що може сподіватися Україна. Це доволі дивний спосіб прояву щирості й відкритості Кремля до миру, особливо якщо ініціатором таких дій є головний російський дипломат в ООН.
Останнім переконливим аргументом на користь нещирості України для російських дезінформаційних ЗМІ є указ президента України, який забороняє будь-які перемовини з Путіним. У збоченому світосприйнятті Кремля це доводить, що будь-які ознаки відкритості України до перемовин із Росією — це лише хитрощі, необхідні, щоб виграти час для зміцнення збройних сил. Проте указ забороняє лише прямі перемовини з головним військовим злочинцем — Путіним, а не безпосередньо з Росією. Така незручна конкретика не відповідає наративу Кремля, тож про неї з легкістю забувають.
Логічна помилка
Вишенькою на торті кремлівської дезінформації, сповненої абсурдів, став виступ Путіна з нагоди Дня Військово-морського флоту Росії. Крім традиційних закликів до величі Росії, що асоціюються з Петром I, це слугувало ще однією можливістю для Путіна донести до ретельно відібраної міжнародної аудиторії ідею протиставлення «агресивного Заходу» «миролюбній Росії».
Тирада Путіна начебто прозвучала у відповідь на угоду між США й Німеччиною про розміщення далекобійної зброї на німецькій території, що, за його словами, змусить Росію розгорнути свій ракетний арсенал у бік Заходу.
На перший погляд це може здатися логічним. За винятком того, що терміни не зовсім збігаються. Німеччина й США оголосили про свої плани лише декілька тижнів тому, тоді як Росія вже багато років завчасно розміщує свій ракетний арсенал. У його межах відбулося переміщення ракет «Іскандер-М», здатних нести ядерну зброю, у Калінінград у 2016 році, фактичне скасування Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) у 2019 році внаслідок розробки та розміщення ракет 9М729, що не відповідають Договору про РСМД, а також розгортання російської тактичної ядерної зброї в Білорусі у 2023 році.
У цьому контексті будь-які заяви про те, що Росія «припиняє односторонній мораторій» на розміщення ракет, не лише недоречні, але й є відверто абсурдною логічною помилкою, адже де-факто Росія не дотримується ні односторонніх, ні жодних інших мораторіїв. Крім того, не зовсім зрозуміло, у який спосіб погрози Західній Європі російськими ракетами «Іскандер» і «Циркон» свідчать про щирість наміру Кремля вести мирні переговори з будь-ким.
Безбожні язичники на Сені
Звісно, кремлівські дезінформатори не могли пропустити нагоди познущатися й висміяти Олімпійські ігри в Парижі. Прокремлівське висвітлення подій наочно продемонструвало гомофобну одержимість Росії застосуванням нападів на спільноту ЛГБТІК+ задля дезінформації. Ми вже аналізували цю жалюгідну тактику тут і тут.
Зважаючи на світовий резонанс церемонії відкриття Олімпійських ігор у Парижі й суперечки, що виникли на цьому фоні, пропагандистські рупори Кремля розпочали новий шквал сповнених ненависті дезінформаційних атак, охоче виставляючи Росію захисницею «традиційних цінностей» проти «тріумфу лібералізму» на гнилому Заході. Здебільшого це також було вдаваним занепокоєнням долею християнства в Європі. У деяких екстремальних випадках доходило до того, що антисемітизм переплітався з традиційною для Кремля риторикою ненависті до ЛГБТІК+.
Зрештою деякі прокремлівські ЗМІ також ухопилися за неправильне трактування згадки свята Діоніса як шанування «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі, щоб перейти до ще одного улюбленого заняття Кремля — звинувачення Заходу в безбожності та язичництві. Як і в разі з анти-ЛГБТІК+ наративами, ми вже давно стежимо за хворобливою одержимістю Кремля Сатаною. Нас не здивувало те, що Кремль відразу побачив ознаки сатанізму у видовищному святкуванні свободи, рівності, братерства та справжнього олімпійського духу на берегах Сени.
Інші теми цього тижня на радарі EUvsDisinfo
- Однією з найогидніших прокремлівських тактик маніпулювання інформацією є дискредитація жертв російських злочинів через стверджування того, що вони не є справжніми. Отже, після того як російські ракети влучили в дитячу лікарню в Києві, Кремль поспішив заявити, що закривавлені люди в «Охматдиті» були акторами. В аналогічний спосіб Кремль намагався поширити цю жахливу брехню після страти невинних людей у Бучі й бомбардування пологового відділення в Маріуполі. Кремлівський цикл брехні й заперечення залишається незмінним. У цьому випадку, просуваючи сфабриковані відеоролики з «лікарями» та «поліцейськими», яких начебто зіграли актори, Кремль намагався заперечити наявність жертв і дискредитувати Україну. Проте вони не помітили однієї незначної деталі. Українські лікарі й поліцейські носять зовсім іншу форму. Детальне викриття цієї брехні представлено на Myth Detector.
- Кремль обожнює проєціювати власні колоніальні та імперіалістичні амбіції на інших, живучи за принципом «сфер впливу» часів холодної війни. Яскравим прикладом такої проєкції є твердження про те, що Захід намагається ізолювати Центральну Азію від Москви й Пекіна. За допомогою подібних заяв Кремль прагне дискредитувати поглиблення співпраці між регіоном Центральної Азії та західними країнами, а також просувати імперіалістичну ідею про те, що Центральна Азія перебуває в зоні геополітичного домінування Росії. ЄС і США визнають важливість суверенітету й стратегічної автономії держав Центральної Азії як окремо, так і як регіону. Зрозуміло, що участь в ініціативах ЄС або США не виключає членства в Євразійському економічному союзі, СНД чи ОДКБ. ЄС підтримує регіональну інтеграцію в усіх регіонах світу.
- Якщо вірити кремлівським дезінформаторам, то за всім, що відбувається у світі, перебуває «довга рука» Вашингтона. Минулого місяця Кремль заявив про причетність США до спроби державного перевороту в Болівії, а цього місяця він стверджує, що Вашингтон безперечно фінансує протести у Венесуелі. Насправді це голослівне твердження — лише частина давнього прокремлівського наративу, який звинувачує Захід у спонсоруванні «кольорових революцій». Кремль полюбляє спотворювати народні протести в усьому світі й представляти їх як такі, що спровоковані зовні, здебільшого США та Заходом. Зокрема, цей дезінформаційний наратив застосовувався до протестів у Грузії, Вірменії, Україні, Чехії, Болгарії, Білорусі, Словаччині, Гонконгу та інших країнах. Не дозволяйте ввести себе в оману!
