Загнані до обіймів Європи
23 червня 2022 року Європейська Рада надала статус кандидата Україні й Молдові та висловила готовність зробити те саме для Грузії, коли буде розглянуто пріоритети, зазначені у висновку Комісії щодо заявки Грузії на членство.
Контрольовані російською владою дезінформаційні видання та їхні підсилювачі скористалися цим справді історичним моментом, щоб розкрутити свої брехливі заяви про розширення ЄС. Хоча початкова реакція прокремлівської дезінформаційної екосистеми була дещо стриманою, вона швидко повернулася до повторного використання деяких усталених прокремлівських наративів, які вона використовувала для дискредитації Східного партнерства в минулому. Невдовзі почали надходити заяви про те, що ЄС нібито поневолює сусідні країни, використовуючи Україну та Молдову в якості політичних інструментів та даючи фальшиві обіцянки, щоб обдурити кандидатів. Серед більш відомих дезінформаційних наративів також були спроби делегітимізувати процес вступу до ЄС, стверджуючи, що рішення Ради є деструктивними та поспішними, а щоб «довести» таке твердження, порівнювався час на прийняття цього рішення з часом, який знадобився ЄС для надання статусу кандидата іншим країнам.
Деякі з найбільш далекосяжних дезінформаційних заяв також включали неправдиві твердження про те, що статус кандидата Молдові було надано в обмін на приєднання до санкцій ЄС проти Росії, або необґрунтовані заяви про те, що Румунія прагне включити Молдову до складу своєї території у процесі вступу до ЄС.
Напади на партнерів ЄС не є чимось новим для кремлівських пропагандистів та інформаційних маніпуляторів. EUvsDisinfo зібрала безліч прикладів таких дій за останні роки. Повторне використання дезінформації також належить до числа тактик, що широко використовуються. Зрештою, якщо повторювати брехню досить багато разів, люди можуть почати вірити в неї. Наразі схоже, що прокремлівські дезінформаційні видання обрали саме такий підхід, щоб перегородити Україні, Молдові та Грузії шлях до ЄС.
Безперечно, для Кремля це складне балансування. З одного боку, вони мають виглядати жорсткими та байдужими до нещодавніх рішень Європейської ради, стверджуючи, що це «внутрішня справа ЄС», яка не становить жодної загрози для Росії. З іншого боку, прокремлівський дезінформаційний апарат, що підтримується за рахунок експлуатації страхів та невпевненості, має продовжувати засуджувати «західний експансіонізм» та нагнітати загрозу оточення Росії. Постійне самобичування є важливим елементом для згуртування людей під прапорами Кремля. Лавров заявив, що «Європейський Союз та НАТО створюють коаліцію проти Москви», і навіть порівняв це з нападом нацистів на Радянський Союз під час Другої світової війни.
Безмежна безкарність на тлі військових злочинів
Щедре розфарбовування своїх противників «нацистським пензлем» стало одним із визначальних елементів прокремлівської дезінформації про невиправдану загарбницьку війну Росії проти України. І це йде пліч-о-пліч з дедалі більш агресивною риторикою, яка часто переходить у мову ненависті, щоб дегуманізувати й очорнити безневинних жертв російської агресії. Кремлівська круговерть смерті та брехні продовжує працювати практично безкарно, виправдовуючи невиправдане.
27 червня світ дізнався про чергове злодіяння, вчинене в Україні російськими загарбниками. Внаслідок ракетного удару по торговому центру у Кременчуці загинули щонайменше 18 людей, та ще десятки зникли безвісти під уламками зруйнованої будівлі. Прокремлівський дезінформаційний апарат швидко застосував ту ж саму тактику, яку ми вже неодноразово бачили раніше, від бомбардування пологового будинку в Маріуполі до приховування військових злочинів Росії у Бучі. Спочатку були мовчання та заперечення, відмова визнати факт обстрілу. Потім були крики про нібито українську провокацію, що нагадують розвінчані прокремлівські заяви про Бучу. Коли було зібрано більше доказів, і провину більше неможливо було заперечувати, настав час звинуватити жертв шляхом сфабрикованих заяв про те, що Росія завдала удару по секретному західному складу боєприпасів та зброї. А щоб відвернути увагу, підконтрольні російській владі дезінформаційні видання застосували свою улюблену тактику «якщодоізму», зробивши неправдиві заяви про наміри НАТО створити бази в Луганську.
Жодна із заяв Кремля не ґрунтується на реальності та не підтверджена фактами, але людські страждання, які він завдає, та насильство, яке він допускає щодо цивільного населення, аж цілком реальні. Брехня, маніпуляції та дезінформація прокладають шлях звірствам, тож мають бути викриті та беззастережно засуджені. EUvsDisinfo вже зібрала 14 000 прикладів дезінформаційних кампаній Росії, що тривають, і продовжуватиме оновлювати свої фонди доти, поки ця проблема залишатиметься актуальною.
Також у полі зору EUvsDisinfo цього тижня:
- Необґрунтовані твердження про те, що антиросійські санкції викликали глобальну продовольчу кризу, постійно поширюються прокремлівською дезінформаційною екосистемою, зокрема російськими «дипломатами» найвищого рівня. Ні, санкції ЄС тут ні до чого. Глобальна продовольча криза була посилена невиправданою загарбницькою війною Росії проти України.
- Прокремлівські видання продовжують висувати неправдиві звинувачення проти Литви за обмеження транзиту товарів до Калінінграда. Ні, Литва не зазіхає на суверенітет Росії, і немає жодної «блокади» Калінінграда. Литва просто реалізує санкції ЄС.
- Як і очікувалося, саміт НАТО в Мадриді став ціллю для прокремлівських дезінформаційних агенцій, які співають ту саму стару пісню про «оточення Росії» та «західний експансіонізм». Насправді ж політика відчинених дверей НАТО не загрожує Росії, а сам Альянс не намагається оточити Росію;
- Для поціновувачів дезінформації з присмаком теорії змови прокремлівська дезінформаційна екосистема посилила наратив про таємні переговори, які нібито мали місце між Німеччиною та Росією про поділ України. Ні, жодних таємних переговорів не ведеться, і жодного розриву у німецько-українських відносинах немає.
