Поворот на 180 градусів у наративах Кремля від демонізації мусульман до захисту ісламу
Свобода слова є фундаментальною цінністю, яка лежить в основі західних демократій. Але не так і просто пройти тонкою межею, що відділяє право на свободу слова й захист людей від умисних зловживань нею. Це може бути спалювання американського прапора як форма протесту в США або демонстрація нацистської символіки в Німеччині — винесення вердикту про те, де слід провести лінію розмежування між свободою висловлювання й очевидними провокаціями може виявитися непосильним завданням навіть для найбільш урівноважених осіб, що ухвалюють рішення.
Тому коли групи провокаторів і крайніх правих активістів у Швеції і Данії нещодавно зібралися, щоб спалити сторінки Корану, вони експлуатували давно назріле в урядів демократичних країн питання: «Що таке свобода слова та чи можна її обмежувати?» Вирішення цієї дилеми вимагає надзвичайної акуратності, справедливості й такту.
Це аж ніяк не якості, властиві інформагентствам, контрольованим російським урядом. Горезвісний кремлівський інструмент обману, агентство RT англійською мовою, не довго думаючи завило, що згода шведського й данського урядів з тим, що факти спалення були проявами свободи слова, є прямою атакою на іслам. У той самий час цей ресурс вдавав, що нічого не знає про плідні громадські дебати, які ведуться в цих країнах про баланс між правом на вільне віросповідання та правом на свободу висловлювань, і це наочно демонструє, наскільки складно буває суспільству впоратися з такою чутливою проблемою. Але саме така відкритість дебатів є неодмінною умовою досягнення згоди й створення загальноприйнятих правил. Водночас неможливо собі уявити такі ж конструктивні дебати в усе більш обмеженому російському інформаційному й медійному просторі.
Тим часом RT Arabic вказує на шанобливі слова президента Росії Володимира Путіна, який зазначив, що «неповага до Корану в Росії є злочином, на відміну від деяких інших країн». Путін також сказав, що «Патріарх РПЦ запевняє, що мусульмани — це наші брати… Ми знаємо, що в інших країнах роблять інакше, і в деяких не поважають релігійні почуття людей. І ще кажуть, що це не злочин». Цей напад невластивих Патріарху гуманізму й релігійної терпимості вступає в явний дисонанс із його твердою підтримкою гріховної війни Росії проти України.
Великодушність і турбота Путіна про почуття мусульман контрастує з тим, що прокремлівські ЗМІ й оглядачі заявляли в минулому. Вони не стримувались у виразах, порівнюючи іммігрантів, багато з яких прибули в Європу переважно з мусульманських країн, з «варварами» й роблячи похмурі прогнози про «повномасштабну ісламізацію» Європи. Якщо Кремль у чомусь послідовний, так це в безпринципній готовності використовувати мусульман для нападок на Захід, то демонізуючи їх, то прикидаючись їхнім захисником. Ця безпринципність стає ще більш очевидною на тлі добре задокументованої російської ксенофобії та нетерпимості щодо іммігрантів-мусульман із Середньої Азії.
Насправді російська дезінформація про іслам зокрема і, в ширшому контексті, про релігійну складову імміграції в Європу часто пов’язана з п’ятьма найпоширенішими прокремлівськими дезінформаційними наративами: «еліти проти народу», «цінності під загрозою», «втрата суверенітету / небезпека втрати національної ідентичності», «неминучий розвал». Далі ми розплутаємо цей клубок дезінформації.
Остерігайтеся людей, що вказують на уявних ляльководів
Перший наратив, еліти проти народу, стверджує, що існує якась невизначена група ляльководів, яка влаштовує змови наперекір бажанням порядних, простих людей. Що ж стосується ісламу, цей наратив зазвичай наводить як доказ твердження, що хтось, від Джорджа Сороса до політичних еліт ЄС, використовує іслам або мусульман-іммігрантів для нападів на інші країни ЄС або руйнування аспектів європейської культури.
За однією з версій, що експлуатує ідею такого уявного втілення зла, стверджується, що Сорос і основні німецькі політичні партії хочуть використати масову імміграцію для руйнування традиційного укладу життя і створити мультикультурне суспільство. В іншій статті розповідається про змову Франції та Німеччини, які хочуть використати імміграцію для ослаблення Італії, що ми вже спростували. Засоби масової інформації, що входять до RT, звинувачують європейські еліти у співучасті в геноциді християн на Близькому Сході й у використанні мусульман «для виконання цієї брудної роботи».
«Варвари біля воріт»
Говорячи про мусульман, кремлівські пропагандисти часто змішують разом два типові наративи про «цінності під загрозою» та «небезпеку для національної ідентичності». Це токсична суміш, результатом якої є метанаратив про «національну ідентичність і цінності під загрозою».
Як узагальнювальна назва цього метанаративу використовується термін «ісламізація». Читач може пригадати статтю «Супутника», посилання на яку наведено вище, що вийшла під заголовком «Еліти проти народу», у якій згадується Джордж Сорос. Дезінформатори полюбляють змішувати й поєднувати свої наративи. Термін «ісламізація» займає невелике, але особливе місце в прокремлівській пропаганді, спрямованій на Європу, що підтверджується нашою базою даних.
Приклади спроб прокремлівських оглядачів налякати європейців словами включають створений зусиллями Sputnik World фантом «повномасштабної ісламізації» Європи. Ще одним прикладом є ця стаття, автор якої розмірковує, чи імміграція з Близького Сходу та з Північної Африки в Німеччину є причиною зростання антисемітських настроїв у країні. Прокремлівські ЗМІ роками просувають цей наратив, і ми вже викривали його раніше.
Дезінформатори полюбляють використовувати розпливчастий термін «мігрант», що дає їм можливість розгорнути антимусульманську ненависницьку риторику, зберігаючи при цьому пристойну підставу для заперечення власних висловлювань. Наприклад, один з оглядачів каже, що іммігранти для Європи гірше, ніж «варвари», які знищили Римську імперію. Досить очевидним є змішування термінів «мігрант» і «мусульманин», незважаючи на те що відкрито про це не говорять.
Ми завжди за один крок від неминучого краху
І останній типовий кремлівський наратив, пов’язаний з ісламом, узгоджується з нібито «неминучим розпадом» Європи, про неминучість якого твердять роками. Цей апокаліптичний наратив стверджує, що імміграція в цілому, і зокрема з країн з переважно мусульманським населенням, рано чи пізно знищить ту Європу, яку ми знаємо.
У цій статті News Front, наприклад, стверджується, що мусульмани «поневолюють» Європу з мовчазної згоди європейських лідерів, і це чітко перегукується з вищеописаним наративом «еліти проти людей». Крім того, у коментарі стверджується, що США використовують імміграцію з Близького Сходу для досягнення мети «повного руйнування Європи».
І, нарешті, російський пропагандист і демагог Олександр Дугін, який висловлював передчасне судження про те, що Covid зруйнував Захід, уже святкує уявний крах світу «офісних працівників і б’юті-блогерів, трансгендерів та екологічних активістів, правозахисників і хіпстерів, мігрантів [на цьому слові робиться наголос] і феміністок». У цій похмурій і примітивній картині світу іммігранти є ще одними чудовиськами у фантастичному пантеоні дегенератів, які намагаються знищити все природне й добре.
Заманювання й підміна: від ненависників ісламу до захисників мусульманства
Ви могли помітити, що приблизно у 2020 році кількість розповідей про ісламізацію Європи в прокремлівських інформагентствах різко скоротилася. Замість цього увага перемкнулася на нібито несправедливе ставлення Польщі до іммігрантів, що намагаються незаконно потрапити на її територію з Білорусі, або на сфальсифіковані правопорушення українців у Європі.
Дані нашого багаторічного моніторингу та каталогізації прокремлівської дезінформації дають нам підставу припустити причину повороту на 180 градусів у риториці Кремля про іслам і мусульман. Прокремлівські дезінформатори не соромляться використовувати будь-яке питання, що є предметом дискусії на Заході, як інструмент для розколу суспільства. Змінення тону наративу на зовсім протилежний не є для Кремля чимось незвичайним. Це той тип масштабної та відносно різкої зміни редакторської політики, який можливий лише у великій дезінформаційній екосистемі засобів масової інформації, керованій державою.
На жаль для них, історія новин — яку ми фіксуємо — нікуди не зникає. І вона свідчить, що донедавна прокремлівські оглядачі вели подвійну гру. З одного боку, вони хотіли, щоб мусульманський світ вважав Росію другом. Але вони також апелювали до ксенофобів у Європі, демонізуючи іммігрантів у цілому й зокрема прибулих з мусульманських країн.
Якщо вірити Кремлю, Європа приречена в будь-якому випадку. Як її відмова прийняти іммігрантів, так і згода надати їм притулок обернеться однаковим лихом. Така проста динаміка узгоджується з «королем» кремлівських метанаративів: «у всьому винен Захід». Тактика може змінюватися, але основна мета залишається незмінною.
