Різанина в Бучі: огляд року заперечення Кремлем
Рік тому, наприкінці березня 2022 року, російські збройні формування програли битву за Київ, яка розпочалася з повітряної атаки та штурму вранці 24 лютого. Відважний український опір змусив російські війська відійти від міста Буча в межах ширшого відступу зі столиці. Відразу ж з’явилисьповідомлення про трупи на вулицях міста. Багато з них були українськими мирними жителями, убитими під час розстрілів із зв’язаними за спиною руками. Моторошні фото супроводжувались розповідями місцевих очевидців. Після різанини численнірозслідування, включаючи докладний звіт ООН, встановили відповідальність Росії за напади.
Тут ми розглянемо, що сталося після цих вбивств. Яку тактику використав Кремль зі свого підручника, щоб спробувати заплутати світ, уникнути відповідальності та пом’якшити наслідки справді жахливих злочинів?
Скористайтеся підручником Кремля: згадайте рейс MH-17
Те, що матеріалізувалося, було стандартною поведінкою Кремля, коли його спіймали на гарячому. Заперечувати, заперечувати, заперечувати. Звинувачувати інших. Підвищувати ставки за допомогою історій, які межують із божевільними фантазіями. Ніколи не вибачатися. Ніколи не зізнаватися. Ніколи не каятись. Ніколи не притягувати до відповідальності окремих посадовців на місці конфлікту. Натомість вигадувати нісенітниці. Згодом проросійські пропагандисти використовували надуману брехню, щоб побудувати продуману архітектуру відвертої фальсифікації.
Зразковим прикладом є безліч неправдивих висловлювань, поширених після збиття рейсу MH-17, малазійського авіалайнера, знищеного 17 липня 2014 року російськими військами, внаслідок чого загинули всі 298 осіб, які були на борту. Те саме зі спробами Москви приховати жахливі атаки на Маріуполь навесні 2022 року. Перегляньте наш матеріал тут.
Говоріть що завгодно, але голосно
Початкові кремлівські наративи про Бучу часто були суперечливими й зліпленими практично нашвидкуруч. Ймовірною метою було створити якомога більше шуму, щоб відвернути увагу від жаху реальності, що зароджується всередині міста, розташованого на північний захід від центру Києва.
У квітні-травні 2022 року прокремлівські ЗМІ стверджували, що різанину, ймовірно, інсценувала Україна. Але коментатори державних ЗМІ також заявляли, що це підстроїли Вашингтон, Лондон і Брюссель. Або винуватцем виявився директор українського музичного телеканала.
За заявами російських офіційних осіб, державних ЗМІ та ключових пропагандистів (див. посилання тут), хто б це не зробив, різанина була такою ж фальшивкою, як і звинувачення Заходу щодо атак із застосуванням хімічної зброї президента Сирії Башара Асада. Така ж фальшива, як різанина в Сребрениці, інсценована, без доказів або просто огидна брехня. Заперечувати, заперечувати, заперечувати.
Незабаром після цього ЗМІ почали поширювати римейк історій щодо MH-17, вигадуючи химерні, нібито «технічні деталі», щоб створити ілюзію внутрішнього експертного знання. Тепер стверджувалося, що відсутність крові на трупах і ступінь їх заклякання свідчили про те, що жертви різанини були вбиті після відходу росіян 30 березня. Навіть ще більш дико: тіла були живі. Мовляв, трупи були акторами, розміщеними на вулицях для фотографів, тому що вони нібито рухалися. Або мертві знову тіла були проросійськи налаштованими українцями, яких українські збройні сили вбили під час заходу до міста, чи то розстрілом, чи то артилерійським вогнем.
Або тіла також могли належати проросійським «колаборантам», яких українські нацисти вбили за деякий час до цього. Можливо, нацисти скинули тіла в лісі біля Ірпіня, а потім перевезли їх у Бучу, щоб видати за мирних українських громадян, убитих Росією. Заплуталися? Не знаєте кому вірити? Хто знає?
Припиніть займатися божевільними історіями, вступайте в змову
Суть дезінформації полягає в тому, що кілька історій, навіть якщо вони суперечать одна одній, посилюють почуття збентеження чи зневіри в одне правдиве, добре опрацьоване та задокументоване пояснення. Людський розум допитливий, його приваблюють скандали та чутки, він шукає відповіді на незрозуміле. Отже, досвідчений маніпулятор постійно додає елементи, які привертають увагу та відволікають від правди. Мінливі й суперечливі історії з’являються не випадково, а навмисно.
Часто вони зачіпають всесвіт теорій змови. Це відкриває двері для тих, хто шукає глибші, приховані причини проблем і конфліктів. Змова закладена в основі багатьох прокремлівських маніпуляцій на більшість політичних тем. Зануртеся в більш ніж 1700 прикладів справ у нашій базі даних, щоб дослідити всесвіт змов.
Таким чином, протягом усього квітня 2022 року прокремлівські ЗМІ до того ж наводили причини, з яких Україна влаштувала таку жахливу фальшиву виставу за участю акторів чи трупів. Можливо, вони хотіли зірвати очікуваний прорив в російсько-українських переговорах? Або виправдати нові санкції проти Росії? Або відвернути увагу від кадрів, як українці катують російських військовополонених? Або відвернути увагу від фінансованих США військових біолабораторій в Україні? Відчуваємо підступ!
Брехня, клята брехня та її нащадки
У квітні й на початку травня 2022 року російські джерела дезінформації випустили перше покоління наративів, згодом перетворивши їх на історію про те, що Росія не здатна вчинити жодного військового злочину. Тому й докази інших злочинів теж були підробленими. Ідея «фейкової Бучі» стала шаблоном для дискредитації всіх звірств, скоєних російськими військами.
Це може прозвучати викривлено, але є певна претензія на «володіння справжньою історією Бучі». Що спонукає провідних російських пропагандистів, таких як Володимир Соловйов та інші, переходити в наступ і активно згадувати Бучу.Згідно із цією тактикою критиків, які згадують про Бучу чи інші звірства, називають «русофобами» — це ще один класичний прийом із підручника Кремля.
Наприклад, повідомляється, що російські ракети вдарили по торговому центру в українському місті Кременчук 27 червня. Прокремлівські ЗМІ не сприйняли як належить це повідомлення про бомбардування як українську «провокацію, подібну до Бучі». У серпні один коментатор стверджував, що Захід бореться з Росією за допомогою «психологічних операцій», зокрема інсценованої «різанини в Бучі».
У вересні Україна розпочала контрнаступ із Харкова, швидко звільнивши окуповані Росією території. Москва не могла пояснити, як і чому, але незабаром з’явилися повідомлення про масові поховання, виявлені поблизу звільненого міста Ізюм. Деякі знайдені тіла мали сліди тортур. Правду кажучи, російські пропагандисти відмахнулися від цих повідомлень, назвавши їх «Буча 2.0».Ми оприлюднили спростування цих звинувачень.
Відвід військ — жест доброї волі, а хто сказав «вбивства»?
На початку 2023 року дебютував інший наратив. Орієнтований переважно на іспаномовну аудиторію в Латинській Америці та франкомовну аудиторію в Африці, цей наратив є очищеним повторенням своїх попередників, але з меншою кількістю суперечностей. Крім того, брехня, подана в ньому, викликає більше обурення.
Серед іншого в наративі з майже дивовижною брехливістю стверджується, що російських солдат не вигнали з Бучі, а вони залишили місто як «жест доброї волі з боку Москви». У ньому також стверджується, що українська влада не надала «детальних і перевірених» звітів судово-медичної експертизи про загибель цивільних, незважаючи на численнізвіти, які написали або пишуть групи судово-медичних експертів.
Підступне минуле готує підґрунтя для нової брехні
Роками, якщо не десятиліттями, прокремлівська дезінформація готувала свою аудиторію, зарубіжну та внутрішню, до звинувачень у тому, що Росія ніколи не винна, а завжди є жертвою інтриг русофобів, які намагаються завдати шкоди її народу, очорнити його історію та знищити його державу.
Наступного разу, коли буде виявлено звірство, будьте готові до шторму дезінформації, але зберігайте спокій і відкидайте кремлівську новомову. Пам’ятайте про Бучу. Подивіться на власні очі короткий відеозвіт тут.
