Свіжий вітер у Баку
Журналісти про дезінформацію. Частина 5: Азербайджан
Чесна журналістика лежить в основі демократичного суспільства. З нагоди Всесвітнього дня свободи преси EUvsDisinfo публікує низку статей, надаючи голос незалежній журналістиці у країнах Східного партнерства. Частина 5. Азербайджан
Журналісти EUvsDisinfo поспілкувалися із трьома азербайджанськими колегами про те, як вони бачать свою роль у суспільстві. Наші співрозмовники представляють різні покоління журналістики Азербайджану: Шахін Гаджиєв почав працювати у пресі з 1986 року, в атмосфері натхнення часів «перебудови» в тодішньому СРСР, тепер він головний редактор інформаційної агенції «Туран». Ільхамія Рза, лауреатка національної премії імені Гасан-бека Зардабі, пише для друкованих та електронних медіа з 1989 року, зараз вона працює на каналі «Хазар ТВ», а незалежний журналіст Сеймур Кязимов працює в цій сфері із 2000 року і спеціалізується на висвітленні конфліктів.
Журналістика в Азербайджані – нелегка праця, яка потребує боротьби з дезінформацією у багатьох ситуаціях, не лише на медіа платформах. Ось погляди на неї наших співрозмовників
Чому так важлива журналістика?
Ільхамія Рза:
Журналістика має всім відому мету: інформувати громадськість. Погано інформоване суспільство є сліпим. Тому закон про інформацію часто називають законом сонячного світла. Суспільство без вільних ЗМІ приречене на темряву.
Ільхамія Рза, лауреатка національної премії імені Гасан-бека Зардабі, пише для друкованих та електронних медіа з 1989 року, зараз вона працює на каналі «Хазар ТВ».
Шахін Гаджиєв:
Роль журналістики полягає в тому, щоб надавати людям точну, вірну та об’єктивну інформацію. Допомагати їм приймати правильні рішення, робити правильний вибір.
Сеймур Кязимов:
Люди не можуть жити без інформації. Інформація – це теж їжа, духовна пожива.
Як часто ви стикаєтесь із дезінформацією?
Шахін Гаджиєв:
На жаль, дезінформація існує вже давно. Це дуже поширене явище. Причин її поширення багато. Іноді дезінформація є результатом ретельно розробленої політики. Деколи вона поширюється внаслідок невігластва та необізнаності. Якщо журналісти прагнуть бути першими, тобто раніше, ніж інші, опублікувати «сенсацію» без перевірки фактів, без уточнення, дезінформація поширюється швидше.
Шахін Гаджиєв почав працювати у пресі з 1986 року, в атмосфері натхнення часів «перебудови» в тодішньому СРСР, тепер він головний редактор інформаційної агенції «Туран».
Ільхамія Рза:
На жаль, дезінформація стала буденністю. Розвиток соціальних мереж створює для цього сприятливі умови, і проникнення інтернету в усі сфери нашого життя також полегшує її розповсюдження. Медіа перетворюються на засіб маніпуляції.
Сеймур Кязимов:
У великому об’ємі інформації завжди є частка дезінформації. Чесно кажучи, я думаю, у сучасних умовах це норма. Проблема полягає не в цьому. Проблема в тому, що їй не протидіють.
Наскільки небезпечною може бути дезінформація?
Сеймур Кязимов:
Вона може обманювати людей. Вона може змінити погляди людей на життя загалом. Є як позитивні, так і негативні сторони інформаційних та комунікаційних технологій. Наприклад, широке розповсюдження хибних новин та дезінформації. Це провина не технологій, а певної групи людей, які їх так використовують.
Ільхамія Рза:
Головна небезпека – будь-які думки та твердження, засновані на упередженнях, які висловлюються без дослідження справжньої причини події чи явища.
Шахін Гаджиєв:
Дезінформація завжди була і є частиною політичних та воєнних стратегій. Якщо суспільство схильне до помилкових уявлень або хибні ідеї та уявлення дуже поширені в суспільстві, це дуже небезпечно з політичної, економічної та моральної точки зору.
Яку пораду ви дасте людям, щоб протидіяти дезінформації чи уникати її?
Шахін Гаджиєв:
Читачі та глядачі мають пильнувати, що вони дивляться та читають. Інакше кажучи, те, що ми бачимо на телебаченні, в газетах та на вебсайтах, не обов’язково є правдою. Однак, перевіряти всю інформацію, що поширюється, не є завданням пересічних громадян. Але, якщо державна політика полягає у дезінформуванні суспільства, запобіганні висловленню альтернативних поглядів, придушенні незалежних ЗМІ, обмеженні свободи слова, інтернету, тоді це вже більше не політична проблема, а проблема свободи слова.
Сеймур Кязимов:
По-перше, будьте обережні і не вірте кожній новині або інформації, яку отримуєте. Дізнавайтесь, звідки вона надходить. З якої соціальної мережі або медійної організації? Перевірте сторінку соцмережі, дізнайтеся, хто її створив. По-друге, якщо раніше ви нічого про це не чули, спитайте себе – чому? Чому раніше ви не натрапляли на цю платформу? Невеличке дослідження може допомогти визначити, чи є це дезінформацією.
Незалежний журналіст Сеймур Кязимов працює в цій сфері із 2000 року і спеціалізується на висвітленні конфліктів.
Ільхамія Рза:
Існують способи коректно донести будь-яку інформацію. Це значить, надавати її з першоджерела, неупереджено та збалансовано. Найкращий спосіб виявити дезінформацію – це пошук та поширення інформації, виходячи із цих принципів.
Традиційні ЗМІ повинні відновити свою репутацію як надійних джерел інформації та пам’ятати про принципи та етичні норми журналістики. Для відновлення престижу треба стати неупередженими, збалансованими, чесними ЗМІ. Необхідно також інформувати громадськість про дезінформацію.
Що ви хотіли б сказати у зв’язку зі Всесвітним днем свободи преси?
Сеймур Кязимов:
Свобода, незалежність, безпека! Це головні фактори якісної журналістики, а вже потім можна думати про рекламу та фінанси. Якщо є такі умови для журналістики, є можливість ефективно протистояти фейковим новинам і дезінформації.
Шахін Гаджиєв:
Я хочу сказати, що свободу слова та думки не зруйнували навіть найжорстокіші авторитарні та антидемократичні режими. Однак, свобода слова та свобода думки є абсолютно необхідними факторами нормального розвитку будь-якої країни. Ми маємо зробити все, що можемо, щоб забезпечити ці фактори в Азербайджані та рухати наше суспільство вперед.
***
Ми продовжуємо серію статей, присвячених Всесвітньому дню свободи преси. Наступна й остання розмова приведе нас у Молдову. Попередні статті: Частина 1. Білорусь; Частина 2. Грузія; Частина 3. Вірменія; Частина 4. Україна
EDIT: Typos corrected.
