У саме серце пітьми: чого хоче Росія в Україні

Поки ми намагаємося осягнути звірства росіян в Бучі, Маріуполі та інших куточках України, 3 квітня «РИА Новости» опублікували довгу статтю «Що Росія має зробити з Україною», написану російським прокремлівським кінорежисером та політичним філософом Тимофієм Сергейцевим. Статтю слід розглядати як збочену інтелектуальну концепцію, яка формує передумови для кривавих злочинів.

Спростувати ідею, переконання чи ідеологію неможливо через саму суть цих понять.

Однак ось що зробити можна: проаналізувати їхній зміст, контекст, в якому вони з’являються, а також порівняти ідеї з відомими нам історичними закономірностями, водночас розуміючи, що всі події мають власні унікальні риси.

Чим особлива ця стаття?

Кремль щодня викидає потоки дезінформації. Всі тепер знають, що російський уряд та кремлівські тролі брешуть просто на колосальному рівні: про анексію Криму, Донбас, рейс МН17, звірства в Сирії, вторгнення в Україну, бомбардування цивільного населення, Харків та Маріуполь. І це ще неповний список.

Щоб пояснити нові жахіття в Бучі, російські міністерства оборони і закордонних справ, а також посольства вже на автопілоті вдалися до звичної брехні: «Це провокація з боку України, операція під чужим прапором, інсценований напад, фейкові фотографії і т.д.»

То чим же ця стаття вирізняється?

Двома аспектами: по-перше, «РИА Новости» – це основне інформаційне агентство Росії. Воно повністю належить російському уряду і входить до державного медіаконгломерату Russia Today (Россия сегодня), який очолює призначений Путіним Дмитро Кисельов (з 2014 року він перебуває під санкціями). Такі лонгріди відображають «ідеологію верхівки» і слугують дороговказом. Після оприлюднення цих матеріалів російські ЗМІ чи будь-хто інший можуть використати їх і не порушити при цьому закони про цензуру новин, які з 4 березня забороняють цитувати неофіційні джерела.

По-друге, це сукупність та цілісність ідей, що окреслюють наміри на майбутнє. Вони є логічним продовженням путінського (викривленого) переказу історії України (див. наш матеріал «Путін – приборкувач нацизму» тут).

Згадайте два російські «проекти» договорів в грудні 2021 року (див. наш матеріал тут з основним посилом «США має йти геть, НАТО – перестати існувати, а Захід – підкоритись»). Додайте до цього статтю, яка окреслює те, що слід зробити з Україною та в Україні, і отримаєте кінцеве вирішення усіх проблем у баченні Москви.

Про що в ній йдеться?

Автор щедро використовує поняття «нацисти» та «нацизм» для опису всього дотичного до України, українського уряду чи інших органів влади.

План такий:

– знищити на полі бою «нацистів», які взяли в руки зброю, – тобто усіх;

– знищити частину українців, здійснивши масові репресії всього населення України. «Воєнних злочинців» слід жорстоко покарати, щоб поставити це у приклад іншим;

– ліквідувати та заборонити всі українські військові формування та організації, пов’язані з установками «нацизму»;

– надати привілеї тим, хто чекає на російську владу (тобто керувати буде Донбас);

– запровадити російські закони та судочинство для заборони мови та культури;

– запровадити жорстоку цензуру, знищити підручники і загалом все українське. Перевиховати всі верстви населення, де закріпилась українська культура;

– заборонити саму назву «Україна» та поняття «українець»;

– зробити це все за допомогою сили та підтримки (військової) влади Росії;

Розраховують, що цей план вдасться повністю втілити приблизно за 30 років – ціле покоління репресій та знищення. Захід має визнати це суто російським питанням і не втручатись.

Переклад статті англійською мовою з коментарем можна прочитати тут.

У якому суспільстві взагалі таке публікують?

До цієї статті слід поставитись з усією серйозністю. На Заході часто припускаються однієї помилки, коли намагаються зрозуміти Москву та передбачити напрямок дій Росії, – нездатність зрозуміти внутрішні механізми та характер суспільства, яке не лише вже є тоталітарним, а продовжує виходити за всі рамки норм прийнятної поведінки. Унаслідок такої помилки люди потім не перестають «дивуватися» подіями.

Нездатність полягає у відмові серйозно сприйняти те, що походить від некерованого вождя-диктатора в суспільстві, де немає жодного розподілу влади чи інструментів для призупинення чи контролю над будь-якими зловживаннями нею. В умовах, де політична, юридична, економічна системи, суди, наука, освіта та незалежні ЗМІ пригноблені та взяті під контроль, де суспільству роками «згодовували» жахливу пропаганду, де нетерпимість, реваншизм, ментальність «фортеці в облозі» та мілітаризм підтримують культ особистості, яка зосереджує в своїх руках необмежену владу, ультранаціоналістичні елементи переросли в нищівний імперіалізм. Ось такою є сучасна Росія. У всіх основних параметрах суспільство деградувало з такою ж швидкістю і в такому ж напрямку, як це вже сталось раніше в європейській історії. Шлях таких суспільств завжди веде до конфліктів.

Чому саме зараз?

Погана ефективність окупаційних російських військ в перші тижні війни, особливо на півночі України та на Київщині, призвела до часткового відступу росіян. Очевидним є низький бойовий дух російських солдатів. Зосередження та перегрупування сил вимагає нової мотивації, яка би подарувала правильний настрій перед наступним великим наступом, найімовірніше на східному фронті. «Нацисти в Києві» є відомим для всіх мотивом, а Росії потрібні чіткі та зрозумілі ідеї.

Також є гостра необхідність надати пояснення величезних бойових втрат серед російських військ в Україні. Представити вищу мету, так би мовити. Чимало людей поділяють думку, що втрати вже перевищили ті, які радянська армія зазнала з 1979 по 1989 рік протягом війни в Афганістані, яку влада називала «введенням обмеженого контингенту військ до Афганістану для виконання міжнародного обов’язку допомогти братському народу».

Своїми категоричними та радикальними вимогами стаття намагається викликати почуття, яке завжди любили диктатори, – почуття, що охоплює сліпу відданість державі, вимогу майже релігійної жертовності особистості заради вождя, а також ворога, позбавленого не лише усіх людських рис, а й самого права на існування.

То ж не дивно, що Президент Зеленський жорстко зреагував на статтю у своїй промові до парламенту Румунії, заявивши, що, зокрема, вона підтримує геноцид та «описує чіткий і прорахований порядок знищення всього, що робить українців українцями, та й самих наших людей».

Водночас рейтинг Путіна в Росії високий. І хоча до будь-яких результатів опитувань в цій країні треба ставитись надзвичайно скептично, ці цифри багато про що говорять. Відповідно до дослідження «Левада-Центру» за березень 2022 року, 83% опитаних підтримують Путіна та його політику.