Щоб уникнути відповідальності Кремль бореться відразу на багатьох фронтах

Москва цього тижня була зайнята в інформаційному просторі, як стосовно подій на передовій в Україні, так і на міжнародній арені. На головних державних телеканалах кровопролитні бої навколо Бахмута зображуються як «безглузді з боку Києва», а хвилю російських ракетних ударів 9 березня називають «відповіддю на терористичні атаки».

Варто також звернути увагу на дивовижну тишу, один із прикладів якої — замовчування знищення Маріуполя рік тому.

На міжнародній арені Грузія зображується як «майданчик для підривного впливу Заходу». Основні російські ЗМІ, як державні, так і недержавні, називають нещодавні демонстрації в Тбілісі «новим Майданом». Те саме стосується і Молдови, де Кремль прагне приховати те, що здається російським планом повалити уряд у Кишиневі.

Чорноморська зернова ініціатива: короткострокове продовження й довгі звинувачення

Термін дії «Чорноморської зернової ініціативи» (або «Зернової угоди») мав спливти 18 березня, але у вівторок, 14-гочисла, як повідомляють, за загальною згодою угоду було подовжено. Москва відома тим, що балансує на межі війни й огортає процес хмарою маніпуляцій: минулого тижня міністр закордонних справ Лавров поставив під сумнів подовження дії зернової угоди. Заява Лаврова з’явилася після його поїздок, зокрема до Африки, для просування позицій Росії та спроб заручитися розумінням і потенційною підтримкою в Генеральній Асамблеї ООН. Російська дипломатична мережа активно залучається до критики ЄС.

Ми звикли до звинувачень Москви щодо виконання умов зернової угоди й почали їх розвінчувати в травні минулого року — дивіться тут. Навіть, якщо їх повторювати, вони не стають правдивими: «США / ЄС крадуть зерно в України», «зерно не продається бідним країнам», «санкції ЄС перешкоджають експорту російських добрив і продуктів харчування» тощо. ЄС розвінчав 10 популярних російських міфів тут.

Зіткнувшись з усім цим кремлівським галасом: не слухайте російську брехню та не беріть до уваги їхню теорію змови. Далі ви знайдете два ресурси, де наведено факти:

• статистичні дані й зобов’язання стосовно того, що країни ЄС роблять, щоб мінімізувати вплив війни, розв’язаної Росією, на продовольчу безпеку в усьому світі;
• переміщення суден, про які повідомляє Об’єднаний координаційний центр Чорноморської зернової ініціативи ООН.

Продукти харчування для усього світу. Що роблять країни ЄС, щоб мінімізувати наслідки війни Росії

Маріуполь: знищити пам’ять тюремними вироками й словесними нападками

Цього тижня, 16 березня, виповнюється рік з моменту жахливого бомбардування Маріупольського театру російськими військами, у результаті якого загинуло понад 600 людей, котрі шукали захисту в підвалі обласного академічного театру. Маріупольський театр став одним із перших місць у довгій низці, які згодом стали знаковими, де навмисний напад Росії на мирних жителів був добре задокументований і став відомий усьому світу. (Дивіться також нашу серію #кремлівськийновоязтут.)

Зіткнувшись із такою реальністю, пропагандисти зазвичай вдаються до контратаки: делегітимізувати ворога («вони — солдати на нелегальному становищі» / «однаково вони — нацисти») або дискредитувати ЗМІ, які розповсюджують новини («Сорос / Вашингтон / ЄС / англосаксонські ЗМІ брешуть про те чи інше»). Або ув’язнити журналістів на кілька років — див. наш огляд тут. Або змістити фокус, звинувачуючи ворога саме в тих звірствах, які зробили самі, просто додавши гучності: ворог чинить геноцид на Донбасі — це твердження, яке часто звучить у державних телешоу, які веде один із головних пропагандистів Володимир Соловйов. Жертв у Маріуполі називали «акторами», «нацистсько-азовськими воїнами», «фотошопом» тощо (див. приклади тут).

У міру того, як стало відомо про жахи Маріуполя та посилилися бої навколо гігантського металургійного комбінату «Азовсталь», розгорнулася кампанія Кремля із заповнення інформаційного простору через групу пов’язаних із Москвою ЗМІ й акаунтів у соціальних мережах. Щоразу, коли речники Кремля чи військові керівники повторюють такі звинувачення, дегуманізуючий ефект дезінформації посилюється. Як ми дослідили тут, є зв’язок між розмовами про геноцид як головною темою та жорстокістю на полі бою.

Наразі нескінченні заяви Москви про «високоточні удари по українських містах у відповідь на київський терор» зображують у рожевому кольорі той факт, що Росія продовжує завдавати ударів по цивільному населенню України. Хвилі ракетних ударів проходять з інтервалом у кілька тижнів: це може свідчити про те, що Росія запускає наявні в неї ракети з тією ж швидкістю, з якою вона їх виробляє.

Грузія — класична критика Кремля

Кремлівські платформи проголосили «ще одну спробу інспірованої Заходом насильницької зміни влади» в усіх ЗМІ — на державному телебаченні, у державних друкованих виданнях, на пов’язаних із Кремлем платформах. Демонстранти в Тбілісі, розмахуючи прапором ЄС у той час, як їх поливали із водометів, несли таке потужне повідомлення, що викликало звичайний рефлекс Кремля: «це має бути таємна операція західних спецслужб» і «це організовано США». Це «новий Майдан» і «небажання англосаксів відмовлятися від впливу в Грузії». Значимість, кількість учасників і рушійна сила цих протестів ілюструють політичні настрої місцевого населення.

Ми спостерігали цю рефлексію раніше протягом останніх років, коли політичні зміни, спричинені народними рухами, відбувалися в сусідніх із Росією незалежних країнах. Дивіться наш звіт «Кольорові революції всюди».

Також цього тижня наш дезінформаційний радар зафіксував таке

• «Молдова — Мая Санду знищує молдовську мову». Ні, це безпідставне звинувачення Кремля, покликане лише розпалити місцеві проблеми, сподіваючись, що законно обране керівництво Молдови впаде. Москва стільки всього вже спробувала: стверджувала, що Кишинів нападе на Придністров’я або що Україна зробить те саме. Усе це є спробою приховати простий факт того, що правителі в Кремлі не можуть перенести, коли країни й народи в Європі хочуть приєднатися до ЄС і НАТО.
• «Викрадення українських дітей Росією є абсурдним обманом». На жаль, це правда. Росія робить систематичною програму викрадення українських дітей та їхню депортацію до Росії. Це один із найжорстокіших військових злочинів, які зараз дедалі більше документуються. Навіть Філіппо Гранді, Верховний комісар ООН у справах біженців, заявив, що «Надання (українським дітям російського) громадянства або усиновлення суперечить фундаментальним принципам захисту дітей в обставинах війни… Це те, що відбувається в Росії, але не повинно відбуватися».
• «Вірменія — місія ЄС є антиросійським кроком». Неправда. Європейська Рада погодилася за запитом уряду Вірменії запровадити у Вірменії цивільну місію, EUMA, яка здійснюватиме регулярне патрулювання вздовж кордону з Азербайджаном. Місія укомплектована приблизно сотнею неозброєних спостерігачів, метою є звітування про ситуацію, сприяння стабільності в прикордонних районах Вірменії, зміцнення довіри на місцях і сприяння умовам для заходів із нормалізації відносин між Вірменією та Азербайджаном. Якщо це вважається «антиросійським», ну що ж…
• «Угода між Сербією та Косово, укладена за посередництва ЄС, є примусом» . Ні. Європейський Союз надав обом сторонам пропозицію щодо нормалізації відносин між Сербією та Косово, з якою вони погодилися в принципі. Це один із відчутних кроків посередництва ЄС у діалозі між Белградом і Приштиною. Росія заздрить ЄС і щосили намагається зіпсувати розширення стабілізації ситуації на Балканах, вона мало піклується про долю й добробут тамтешніх громадян. На жаль для Москви, ані серби, ані косовари не хочуть масово бути пішаками на московській шахівниці. Це гарна новина для регіону й Європи. І це факт.