Вибори — поле бою Кремля: посіяти недовіру й невдоволення
З 6 по 9 червня в країнах — учасницях ЄС відбудуться чергові вибори до Європейського парламенту, які стануть найбільшим демократичним заходом у Європі для сотень мільйонів людей. Ці вибори дадуть мандат Європейському парламенту на наступні п’ять років.
У цій серії статей ми наводимо приклади основних тактик, технік і процедур прокремлівських маніпуляторів і дезінформаторів, спрямованих проти виборів до Європейського парламенту. Ми розглядаємо спроби зганьбити лідерів, розпалити недовіру, заполонити соціальні мережі брехнею, налаштувати громадськість проти України й уникнути незручних для путінської Росії порівнянь. Ми також стежитимемо за тим, як висвітлюються результати виборів.
Техніка № 2: підірвати основу, посіяти невдоволення, сумніви й розкол
У першій статті ми проаналізували техніку наклепу на видатних політичних лідерів через вигадування скандалів, спотворення чи виривання слів із контексту або клонування особистості чи викрадення особистих даних, як у випадку з «двійниками», щоб заманити цільову аудиторію. Із першою технікою тісно пов’язана друга: посіяти невдоволення, сумніви й розкол.
Ми задокументували дедалі частіші спроби російських державних і прокремлівських ЗМІ, спрямовані проти ЄС, для того, щоб вплинути на громадські обговорення.
Вибори до Європарламенту дають безліч приводів підлити масла у вогонь у вже розігріті політичні теми. Варто нагадати, що громадські обговорення між представниками різних поглядів є наріжним каменем діючої демократії — здорового політичного дискурсу. У вільних суспільствах люди мають основоположне право мати й висловлювати свою думку. Хоча інтенсивні дискусії можуть хибно тлумачитися як невдоволення та недовіра до демократичної системи, насправді вони демонструють віру людей у силу демократії. Органи державної влади й суспільна згуртованість спираються на визнання та довіру народу.
Під виглядом ЗМІ прокремлівські маніпулятори використовують функціональні можливості відкритого суспільства: його відкриті обговорення та цикли зворотного зв’язку, у яких вільні ЗМІ передають інформацію. Ми вже переступили ту межу, коли ключові російські державні й прокремлівські дезінформаційні ЗМІ перестали нагадувати ЗМІ та перетворилися на інструменти війни.
«Прогнила система ЄС»
Російські державні чи прокремлівські ЗМІ намагаються змусити нас повірити в те, що система ЄС аморальна й є одним великим лицемірством або що сам ЄС є «недієздатним», «існує в паралельній реальності» й близький до краху. Якщо ця система виживає, тоді це маріонетка Вашингтону. Навіщо голосувати за таку прогнилу систему?
Кремль просував наратив про «неминучий крах» після світової фінансової кризи в 2008 році, під час пандемії COVID-19, взимку 2022–2023 років у зв’язку з енергетичними проблемами, а потім у зв’язку із санкціями ЄС проти Росії: «ЄС руйнує власну промисловість та економіку». Москва прагне зобразити систему ЄС на межі краху, у результаті якого невдоволена та безправна громадськість повалить уряди й інститути країн-учасниць.
Будь-яка тема громадських обговорень може бути використана, щоб посіяти недовіру, але є деякі особливо популярні теми для Москви: підтримка України Заходом (фінансова, військова, гуманітарна), вартість життя європейців або безвідповідальна «русофобська» політика егоїстичної європейської еліти, яка ігнорує потреби звичайних людей. Європейські санкції проти Росії, скорочення імпорту енергоносіїв та інші питання тривалий час представлялися як такі, що «просто завдають шкоди Європі, а не Росії»: див. приклади в нашій базі даних випадків.
Паразитування та використання публічних демонстрацій
У російських і прокремлівських повідомленнях експлуатується тема демонстрацій у країнах ЄС, які стосуються, наприклад, соціальних, економічних, екологічних чи інших питань, не пов’язаних з Україною. Одним із таких прикладів є нещодавні демонстрації фермерів у кількох містах Європи, під час яких на тракторах раптово з’явилися російські прапори, хоча ці демонстрації стосувалися сільськогосподарських норм.
Ця техніка також включає приклади, коли кілька людей з’являються на периферії великих зібрань чи демонстрацій, присвячених іншим питанням, і розмахують банерами з гаслами проти України чи прокремлівською символікою. Також раптово з’являються білборди, які мало чим пов’язані з місцевими темами. Здається, ціль полягає в тому, щоб зняти кадри, які можна буде поширити в Інтернеті серед різних аудиторій, створюючи ілюзію масштабних громадських зібрань на підтримку російської політики й дій.
Більш жорстко й радикально
Контент російських державних і прокремлівських ЗМІ став жорсткішим, а в деяких випадках навіть радикальним. Начебто Кремль вважає, що це може ще більше розпалити європейські дебати й вплинути на виборців. Раніше ярлик «нацисти» здебільшого був призначений для України. Нині стало нормою звинувачувати будь-кого, хто займає скептичну позицію щодо політики Москви, у «нацизмі»: просто бути «русофобом», схоже, уже недостатньо.
За словами високопоставлених російських лідерів і провідних прокремлівських ЗМІ, під час Другої світової війни «велика частина Європи була на боці нацистів» і воювала проти Радянського Союзу. Це зовсім недавнє спотворення в системі історичного ревізіонізму Кремля. Як би не було дико, збочена логіка полягає в тому, що, навіть якщо ваша країна була окупована Гітлером, ваші предки воювали проти Радянського Союзу.
Ядерне залякування та його неясна логіка
Кремль намагався розпалити суспільний страх перед ядерним Армагеддоном як усередині Росії, так і за її межами, якщо європейські лідери не погодяться з вимогами Москви. Цей страх нібито має спонукати західну аудиторію вимагати припинення підтримки України. Як і в 1970-і та 1980-і роки, коли в західноєвропейських країнах проходили антиядерні й мирні демонстрації, Кремль сподівається, що популярні впливові групи вимагатимуть від своїх «нерозсудливих» лідерів доброзичливішої політики щодо Росії.
Це політичне вимагання під тиском, можливо, не завоює «серця й розум» європейців для Москви, але справа навіть не в цьому. У провідних колах Росії зростає розуміння, що зв’язок із Європою однаково втрачено щонайменше на покоління. Нещодавно Путін і міністр закордонних справ Лавров, здавалося, насолоджувалися розривом зв’язків із Європою. Кремль робить Європу менш привабливою в очах російської громадськості, щоб оживити російську внутрішню політику.
Розпалювання народної недовіри в західних суспільствах нагадує російський і прокремлівський підхід під час пандемії COVID-19. Протягом 2020 року Москва широко транслювала повідомлення серед аудиторії всередині ЄС, поширюючи невдоволення та недовіру до спроможності країн ЄС впоратися з кризою в галузі охорони здоров’я або відмовитися від вакцин (якщо вони не російського виробництва), як задокументовано в наших чотирьох великих спеціальних звітах про FIMI, пов’язаних із COVID-19.
Усі ці прокремлівські спроби спрямовані на те, щоб потьмарити атмосферу напередодні виборів до Європарламенту й після них.
Див. також нашу серію статей із аналізом п’яти поширених прокремлівських дезінформаційних наративів.
Не пропустіть нашу наступну статтю про те, як російські державні й прокремлівські ЗМІ намагаються заполонити інформаційні системи, щоб відтіснити якісний контент.
