Кремлівську брехню про депортацію дітей зруйновано Міжнародним кримінальним судом
Понад рік джерела, контрольовані російським урядом, і прокремлівські експерти намагалися переконати самих себе та світ, що примусове переміщення й незаконна депортація українських дітей на територію Російської Федерації з територій, тимчасово окупованих Росією, було «гуманітарною» й «добровільною» операцією, яка проводилася задля добробуту дітей.
Контрольовані російським урядом ЗМІ розповсюджували оптимістичні історії про сотні російських сімей, які шикуються в чергу, щоб усиновити сиріт з Донбасу й України, а певна кількість дітей з Маріуполя була використана кремлівськими пропагандистами як група підтримки — їх змушували дякувати їхнім «визволителям» і обіймати їх під час постановного дійства на мітингу на підтримку війни, що проходив у Москві.
Ведучий мітингу на підтримку війни на московському стадіоні «Лужники» у лютому 2023 року закликає українську дівчинку й інших дітей «не соромитися та підійти й обійняти їхнього спасителя».
Звичайно ж, у жодному з цих оптимістичних пропагандистських роликів не згадувалися масові непоправні руйнування, вчинені росіянами, які призвели до переселення мільйонів українців з їхніми дітьми, або навмисні обстріли об’єктів цивільної інфраструктури, всередині яких перебували діти.
Невдовзі, 17 березня 2023 року, Міжнародний кримінальний суд (МКС) розчавив бульбашку пропаганди.
Видача МКС ордерів на арешт Президента Путіна й російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової спрямувала проти Кремля його власний дезінформаційний наратив, який стосувався евакуації дітей нібито для їхнього ж блага. Суд у своєму оголошенні заявив про «наявність обґрунтованих підстав вважати, що як Путін, так і Львова-Бєлова несуть “особисту кримінальну відповідальність”» за незаконну депортацію українських дітей у Росію. В оголошенні було зазначено, що здійснені Росією депортації не лише не є гуманітарними заходами — вони є гуманітарними злочинами, які заслуговують на покарання з боку міжнародної спільноти. Суд звинуватив керівництво Росії в тому ж самому злочині, а саме в незаконному переміщені дітей, який прокремлівські дезінформаційні джерела раніше неоковирно намагалися приписати українцям і країнам Заходу. Російські оглядачі прогнозовано змогли відповісти лише беззубими погрозами на адресу суду та його суддів і ще більш абсурдною брехнею.
Як Кремль подає всі ці жахливі діяння? Варто приділити час обговоренню того, що призвело до цієї ситуації.
Кількість біженців
За словами уповноваженої з прав дитини Президента України Дар’ї Герасимчук, станом на 30 березня Росія незаконно депортувала з України 19 514 дітей, але реальна цифра може сягати сотень тисяч.
Той факт, що Росія примусово перемістила й депортувала тисячі українських дітей, був також визнаний у звіті ОБСЄ «Московський механізм», присвяченому порушенням і зловживанням нормами міжнародного гуманітарного права та законодавства з прав людини. У звіті, ініційованому 45 країнами, йдеться про те, що «велику кількість українських дітей було вивезено в Росію» і що «практика примусового переміщення та (або) депортації українських дітей на тимчасово окуповані території й на територію Російської Федерації може класифікуватися як злочин проти людяності».
Загалом мільйони українців, як дорослих, так і дітей, були змушені залишити свої домівки через війну. Агенція з питань біженців Організації Об’єднаних Націй повідомляє, що понад 2,8 мільйона українських біженців перебувають у Росії, а ще понад 5 мільйонів наразі зареєструвалися в Європі відповідно до Директиви ЄС про тимчасовий захист або подібних процедур, що діють в окремих країнах. Загальна кількість людей, які були змушені залишити свої домівки в Україні після лютого 2022 року, становить близько 16 мільйонів людей, з яких приблизно 8 мільйонів знайшли прихисток за межами України, здебільшого в країнах ЄС, а ще близько 8,2 мільйона були змушені переїхати в інші населені пункти України. На щастя, багато хто з них зміг повернутися, але ця величезна цифра, а також тисячі загиблих і поранених, вказують на масштаби війни й людських страждань.
Задовго до того, як МКС видав ордери на арешт, проросійська дезінформація стверджувала, що Росія діяла гуманно, здійснюючи евакуацію людей із зони бойових дій, і подавала примусові депортації як чудові прояви російської щедрості, зокрема в Херсоні та на територіях навколо нього. Зазвичай російські пропагандисти описують «евакуації» як наслідок українських обстрілів, часто із застосуванням західного озброєння. Щоправда інтерв’ю незалежних журналістів з «евакуйованими» малюють набагато більш похмурий сценарій. Часто російські збройні сили пропускали українців, які потрапили в пастку на окупованих Росією територіях, крізь фільтраційні табори, де ті, кого підозрювали в проукраїнських симпатіях, піддавалися тортурам, а деколи просто щезали, і де, вочевидь, звичайною практикою було розлучення дітей і їхніх батьків.
МКС проголошує… «персональну кримінальну відповідальність кремлівських можновладців»
Ордери на арешт, видані судом, змусили Кремль блефувати. Не маючи змоги й надалі ховатися за тіньовими інсинуаціями, провідні російські оглядачі вдалися до перебільшень. В одній із заяв рішення про видачу ордерів називається «безпрецедентною правовою вакханалією». В іншій повторюються твердження, що це збільшить ризик ядерної конфронтації. Ще в одній заяві стверджується, що рішення є «трюком», метою якого є криміналізувати Путіна й Росію.
Прокремлівські ЗМІ невдовзі пішли ще далі, піддавши сумніву легітимність МКС як таку. Як це сталося з іншими міжнародними установами, які наважилися піддати сумніву дії Росії, дезінформаційними ЗМІ було названо МКС політичною зброєю. Видання Sputnik заявило, що МКС «зробили зброєю в руках американського імперіалізму». У статті, написаній італійською мовою, стверджується, що цими ордерами було знищено «залишки репутації суду». Sputnik Afrique (правонаступник збанкрутілого RT France) висловив думку, що МКС є «світським крилом неоколоніальної системи», сподіваючись у такий спосіб маніпулювати та промивати мізки аудиторії в Африці, а також в Росії й інших країнах.
Усі ці заяви мають очевидну мету. Замість того щоб поширювати докази, на яких ґрунтуються ордери, або припустити можливість, що країною керує військовий злочинець, прокремлівські оглядачі спробували підмінити предмет дискусії.
Підступні наративи
Однією з найбільш підступних спроб переключити наратив був знятий RT «документальний » фільм, у якому українці, країни Заходу й західні недержавні організації, у тому числі «Лікарі без кордонів», звинувачуються у викрадені дітей для торгівлі органами й сексуальної експлуатації. Ця тактика (звинувачення опонента в проявах жорстокості й використання цих звинувачень для виправдовування власних неправомірних дій) не є новою — вона вже застосовувалась раніше. Навіть перед повномасштабним уторгненням в Україну прокремлівські ЗМІ брехливо звинувачували Україну в торгівлі органами власних солдатів.
В інших статтях висловлюються фантазії про те, що уряд України «викрадає дітей з Донбасу й передає їх ‟британським педофілам” або вимінює їх на зброю». ЄС також звинувачувався у «викраденні дітей» безпосередньо в їхніх батьків-біженців.
Подібна огидна брехня завжди існувала десь у темних закутках прокремлівського дискурсу. Але після рішення МКС виникає відчуття, що Кремль випустив її назовні, де її зможуть побачити й почути всі. Навіть високі російські посадовці на неї натякають. Прес-секретар Міністерства закордонних справ Марія Захарова прокоментувала, що «стурбованість Заходу долею евакуйованих Росією з Донбасу дітей виглядає цинічно з огляду на наявність жахливих проблем неповнолітніх українців у країнах Євросоюзу».
ЄС, звичайно ж, відкрив свої двері українським біженцям і їхнім дітям, водночас пропонуючи їм велику кількість програм підтримки. Про які «жахливі» умови говорить Захарова? Хто знає? Множення брехні — це найпростіший спосіб відволікти аудиторію, адже спростовувати беззаперечні факти набагато складніше.
Поступ правосуддя
Рішення МКС є лише першим кроком у міжнародному судовому слуханні з приводу воєнних злочинів росіян, скоєних під час вторгнення в Україну, і їхньому засудженні, які можуть розтягнутися не на одне десятиліття. Поступ правосуддя може здаватися повільним, але він є невідворотним. 19 березня верховний представник ЄС Жозеп Боррель назвав це рішення «початком процесу визначення відповідальності керівництва Росії… й притягнення його до відповідальності».
Кількома днями пізніше Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що вона разом із прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким за участю уряду України започаткували заходи, метою яких є вчинення тиску на Росію, щоб змусити її керівництво повернути українських дітей на батьківщину. Було визначено потрібні для цієї роботи ресурси.
Таким заявам бракує привабливої розважальної складової, яка властива пропаганді. Проте правові заходи, які вони репрезентують, набагато перевищують пропаганду з точки зору довготривалості їхнього ефекту. Ці заходи, своєю чергою, доводять до відома керівництва Кремля, що російські воєнні злочини в Україні, у тому числі незаконна депортація дітей, не минуть без відповідних наслідків для винуватців.
