Маніпулювання інфосферою, репресії народу та зведення культу особи Лукашенка
Минуло три роки відтоді, як білоруська влада маніпулювала інформацією та сфальсифікувала президентські вибори в країні, що відбулися 9 серпня 2020 року. Ця шалена передвиборна махінація призвела до, мабуть, найбільших, на пам’яті живих, протестів у Білорусі й зібрала разом людей з усіх верств суспільства. Кадри й фотографії сотень тисяч протестувальників серед білорусів розлетілися соціальними мережами. Приголомшений Лукашенко отримав підтримку Москви, щоб із негласною жорстокістю та застосуванням сили розправитися з простими мешканцями Білорусі.
Ми періодично публікували огляди ситуації щодо політв’язнів, правозахисників, представників громадянського суспільства, журналістів, опозиційних діячів і простих людей, яких режим намагався змусити замовкнути. У 2021 році ми підбили підсумки, а рік потому представили нову статтю з оновленням щодо ситуації. Відтоді Лукашенко публічно заявив, майже вихваляючись: «Я — диктатор».
Полювання на діяльність в інтернеті набуло нових форм, часто призводячи до драконівських тюремних вироків, наклепу або вимог публічних зізнань, націлених не лише на опозицію, але й на будь-кого, хто наважиться виступити проти режиму та його злочинів.
Літо 2023 року: репресії не вщухають
На жаль, більшість новин погані. Підсумуємо ситуацію за допомогою кількох ключових цифр і фактів.
Режим репресував понад 100 000 осіб через арешти й затримання, примусове звільнення з роботи або депортацію, адміністративні чи кримінальні справи. Влада додала тисячі людей до списку ймовірних «екстремістів» та ув’язнила їх із політичних мотивів, зокрема лауреата Нобелівської премії миру Алеся Бяляцького. Держава визнала сотні ЗМІ й облікових записів у соціальних мережах «екстремістськими» й ув’язнила людей лише за те, що вони оцінювали онлайн-контент позначкою «подобається» або розміщували коментарі до публікації в Telegram. Тим часом пропаганда режиму порівнює Лукашенка з Ісусом Христом і закликає білорусів-вигнанців повернутися.
Станом на 8 серпня 2023 року Правозахисний центр «Весна» ідентифікував у Білорусі 1485 політв’язнів. Організації також відомо про понад 3400 осіб, засуджених у політично вмотивованих кримінальних справах. Ці цифри підтверджують стійку тенденцію до збільшення політичних переслідувань. Ви можете дізнатися більше про центр «Весна», переглянувши нашу статтю про його діяльність за жовтень 2022 року.
Відповідно до нещодавньої доповіді Центру права й демократії, міжнародної правозахисної організації, загальна кількість жертв репресій, які тривають із травня 2020 року, наразі перевищує близько 136 000 осіб. Десять осіб було вбито й близько 1500 осіб ув’язнено з політичних мотивів, деякі з них утримуються в нелюдських умовах. Влада безпідставно затримала понад 35 000 білорусів і понад 100 000 змусила втікати з країни.
Поспілкуватися з «екстремістом» і сісти у в’язницю
Міністерство внутрішніх справ Білорусі та КДБ безперервно й без достатніх підстав ув’язнюють людей за їхню нібито причетність до осіб, яких внесено до «чорного списку» «екстремістів». Наразі цей список «екстремістів» містить понад 3000 імен, серед яких багато працівників ЗМІ та блогерів.
Крім того, Міністерство інформації додало до цього списку тисячі ЗМІ й акаунтів у соцмережах. Лише 4 липня 2023 року білоруський суд додав до нього 114 акаунтів. Наразі Білоруську асоціацію журналістів уважають «екстремістським формуванням». Більш детальну хронологію репресій проти білоруських ЗМІ та працівників ЗМІ див. тут, тут і тут.
Зникнення
На думку «Весни» та інших правозахисників, є одна обставина, яка викликає занепокоєння, а саме те, що протягом кількох місяців або взагалі відсутня інформація про місцезнаходження й умови ув’язнення відомих лідерів опозиції та громадян, зокрема Віктора Бабаріко, Марії Колеснікової, Сергія Тиханівського, Миколи Статкевича, Максима Знака, Ігоря Лосика, Олени Лазарчик та Анджея Почобута. Їх та багатьох інших місяцями тримають у суворій ізоляції та без права листування чи спілкування із зовнішнім світом. Серед них — кілька членів «Весни», зокрема її голова, лауреат Нобелівської премії миру Олесь Біляцький. Ще одне питання стосується причин смерті політв’язнів Вітольда Ашурака, Миколи Клімовича й Олеся Пушкіна.
Правозахисники також повідомляють про продовження репресій щодо свободи вираження думок, зокрема покарання за позначки «подобається» під контентом у соцмережах. Одним із недавніх прикладів є справа 29-річного Дмитра Папкова, якого засудили до двох років позбавлення волі за те, що він поставив дві позначки «подобається» під публікацією із критикою Лукашенка в російськомовній соцмережі «Одноклассники» у 2021 році.
Читайте наш попередній матеріал з аналізом репресій у Білорусі тут і тут.
Публічне покаяння й екстремісти
У межах своєї кампанії залякування державні ЗМІ продовжують публікувати відео з «покаяннями». У квітні 2023 року один із заарештованих, посилаючись на свої колишні критичні коментарі на особистій сторінці у Facebook, сказав у так званому «інтерв’ю» головному державному телеканалу «Білорусь 1ТБ»: «Я дуже ціную можливість публічно принести свої вибачення главі держави на головному [теле]каналі. Я визнаю, що поводився погано, непристойно й по-дитячому». EUvsDisinfo не посилатиметься на такі матеріали та не сприятиме їхньому просуванню.
Репресії — необхідність, виправні колонії — це санаторії, і, «будь ласка, повертайтесь»
Державна пропаганда описує репресії, що тривають, як необхідний і прийнятний другорядний суспільний процес. У відомому репортажі за липень 2023 року, який вийшов на «Білорусь 1ТВ», умови у виправних колоніях оцінили високо, представляючи їх як санаторії. У репортажі також були «інтерв’ю» з політв’язнями, які, імовірно, під тиском, назвали себе звичайними злочинцями.
Останніми тижнями державна пропаганда щочастіше рекламує так звану ініціативу «безпечного повернення», яку Лукашенко запустив у лютому 2023 року. Його указом було створено спеціальну державну комісію, що складається з державних чиновників і пропагандистів. Їм доручено розглядати окремі справи білорусів, які проживають за кордоном і не вчиняли серйозних (тобто таких, що призводять до багаторічного ув’язнення) політично вмотивованих злочинів, але бояться повертатися до Білорусі. Комісія надає гарантії того, що після публічного покаяння можливе «безпечне повернення». Повідомляється, що за останні місяці комісія отримала лише кілька десятків заявок. Це свідчить про те, що білоруси, які живуть за кордоном, сприйняли цю ініціативу з глибокою недовірою.
Заклики посилити ідеологічну роботу
Ініціатива «безпечного повернення» мала продемонструвати, що політичні опоненти нібито визнають свої помилки й уважають життя в Білорусі кращим, ніж життя за кордоном. Можливо, влада скористається результатами впровадженої ініціативи в рамках підготовки до майбутніх парламентських і президентських виборів 2024–2025 рр. На зустрічі, 28 липня, зі спікером Ради республіки Наталією Качановою Лукашенко закликав до посилення ідеологічної роботи та прямо згадав протести 2020 року, сказавши: «Слід зробити так, щоб наша країна й суспільство не дестабілізувалися, як це було раніше».
У великому «інтерв’ю», яке вийшло на «Білорусь 1ТБ», молодий чоловік запевнив, що «ініціатива повернення» працює, і він почувається набагато краще, живучи в Білорусі, ніж у Польщі. EUvsDisinfo не може переконатися, чи було це інтерв’ю проведено під примусом, але, оскільки це є новою важливою особливістю, ми надаємо посилання на це відео. «Я зацікавлений у поверненні білоруських громадян до Білорусі, щоб вони подивилися це інтерв’ю та зробили висновок, що ніде за кордоном їм не житиметься краще [ніж у Білорусі]», — заявив репатріант серед багатьох схвальних оцінок свого життя в Білорусі.
Мати Романа Протасевича: «Вітаємо в Білорусі!»
Головною постаттю, яка просуває «ініціативу повернення», виступає мати Романа Протасевича, колишнього білоруського блогера, якого заарештували в травні 2021 року після того, як білоруська влада примусила літак Ryanair, на якому він летів, приземлитися в Мінську. Згодом, 3 травня 2023 року, його засудили до восьми років позбавлення волі за ведення популярного каналу в Telegram, який білоруська влада визнала «терористичним». Він став мішенню масштабної наклепницької кампанії з боку державної влади Білорусі (див. нашу базу даних), але через три тижні, 22 травня цього року, Лукашенко помилував його.
Потім, у липні, державний телеканал ОНТ випустив відеорепортажі за участю Романа та його матері Наталії. Вона виїхала з Білорусі восени 2020 року, побоюючись політичних переслідувань, і нещодавно повернулася після звернення до «комісії з повернення». Сидячи на лавці в Мінську поруч із сином, Наталія дала схоже інтерв’ю, сказавши, що сумувала за дітьми, мамою, Мінськом і країною, а також що Білорусь — вільна країна. Роман вихваляв життя в Білорусі. Наприкінці інтерв’ю він запевнив кореспондента державного телебачення, що не займатиметься політикою.
Відеотрансляція ОНТ виглядає дивною. Режим Лукашенка часто примушує політичних опонентів до визнання провини. В одному з таких випадків Роман Протасевич з’явився в етері ОНТ 31 травня 2021 року, незабаром після того, як його заарештували, знявши з рейсу Ryanair. У новій трансляції Роман здається неспокійним, а слова його матері звучать як відрепетовані заяви.
Державна пропаганда: «Лукашенко, також відомий як Ісус Христос, бореться з класовими ворогами»
Білоруські державні ЗМІ регулярно присвячують чималу частину своїх матеріалів очорненню політичних опонентів влади. Напередодні третьої річниці президентських виборів, 9 серпня 2020 року, активізувалися спроби дискредитувати протести й демократичних лідерів.
На початку серпня багато Telegram-каналів, які розповсюджують дезінформацію, зокрема канал Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь (НДТРК РБ), поширили повідомлення про те, що білоруська продемократична лідерка Світлана Тихановська нібито відкрито заявила в одному з інтерв’ю, що курить марихуану й виступає за легалізацію легких наркотиків. Насправді ж фейкова цитата Тихановської належить сатиричному вебсайту «Панорама». Це вже не перший інцидент, пов’язаний із «Панорамою». Раніше ми повідомляли про низку випадків, коли дезінформаційні ЗМІ видавали вигадані новини з «Панорами» за справжні.
Державна пропаганда докладає чимало зусиль, щоб зміцнити імідж Лукашенка всередині країни. «Лукашенко не просто політик і всесвітньо відомий лідер. Він утілює в собі набір політичних, економічних та моральних інформаційно-ідеологічних настанов. Лукашенко перебуває в опозиції до розпусного Заходу. Це суть протистояння білоруській ідеї. Тож майбутня виборча кампанія буде не просто політичною боротьбою», — заявив нещодавно один політичний коментатор на телеканалі СТБ. Білоруських глядачів закликають припинити дивитися на Захід, щоб не допустити «українського сценарію» та «дощу Содому і Гоморри». У відео також є посилання на протести 2020 року, де говориться: «Ми створювали середній клас, але натомість отримали бунтівного буржуа. Капіталістам завжди замало».
У колонці для державної газети «Мінська правда» інший провідний державний пропагандист закликав читачів «пригадати, що таке класова ненависть», і атакував представників сфери послуг, зокрема працівників ІТ-сфери. «Бути “айтішником” має бути соромно… Вони мають жебракувати… Їх мають пожирати воші й блохи, а самі вони мають кучкуватися в певних місцях, куди іноді приїжджають війська РХБЗ, щоб облити зі шлангів протиотрутою», — ідеться в колонці. У статті їх невигідно порівнюють з робітниками фізичної праці. Ідеться про нещодавню, ретельно зрежисовану зустріч Лукашенка з групою колгоспників, де всі їли суп у полі. «Це майже Да Вінчі, де Христос з апостолами ділить простий хліб», — ідеться в статті.
Бряцання зброєю за кордоном, репресії вдома
У своїй зовнішній політиці Білорусь дозволила втягнути себе у війну Росії проти України, надавши Кремлю свою територію, повітряний простір, логістику та іншу підтримку. Лукашенко часто виступає з різкими заявами проти України та президента Зеленського й висловлює бажання вітати розміщення російської тактичної ядерної зброї в Білорусі, поширюючи дезінформацію про те, що Польща та країни Балтії планують вторгнутись у Білорусь.
Але варто пам’ятати, що всередині країни, через три роки після фальсифікованих виборів 2020 року, дедалі більшої популярності в державних ЗМІ набуває концепція класового ворога, яка використовувалася в Радянському Союзі як виправдання для ув’язнення мільйонів громадян, у той час як Лукашенка продовжують підносити все вище. Те, що раніше було просто поганим, стає ще гіршим.
