Фабрика цапів-відбувайлів: нескінченна гра Кремля у звинувачення

Не минає і дня, щоб «балакучі голови» Кремля не знайшли нового цапа-відбувайла й не повісили на нього трагедії, які сама ж Росія і влаштувала.

Як завжди, Кремль продовжує невпинно маніпулювати наративами й перекладати провину на інших. Прокремлівські дезінформатори оперативно поширюють брехливі заяви, звинувачуючи в терористичних атаках у Дагестані українську розвідку та НАТО, додаючи сюди ще й Севастополь, щоб посилити наративи, які виставляють Україну й Захід агресорами.

Кремль почав активніше перешкоджати доступу до якісної західної журналістики, щоб завадити російським громадянам отримувати більш чітке уявлення про невдачі свого режиму на всіх фронтах.

Прокремлівські пропагандисти також намагалися зірвати Глобальний саміт миру та спотворити мирний наратив, прагнучи ввести в оману аудиторію як усередині країни, так і за її межами, щодо похмурих економічних реалій у Росії внаслідок західних санкцій.

Не те щоб санкції нам шкодили, та чи не могли б ви їх зняти

Прокремлівська екосистема інформаційних маніпуляцій та дезінформації активно висвітлювала нещодавнє ухвалення 14-го пакета санкцій ЄС проти Росії. Крім іншого, пакет містить більше санкцій проти прокремлівських пропагандистів і пропагандистських рупорів, зокрема давно відомих російських дезінформаційних ЗМІ «Российская газета», «РИА Новости», «Известия», а також видання з найсуперечливішою назвою — «Голос Европы».

Як і слід було очікувати, прокремлівські пропагандисти вдалися до повторного використання вже знайомих нам наративів про санкції, наприклад про те, що ЄС своїми санкціями шкодить лише собі та що санкції не матимуть негативного впливу на російську економіку.

Усі ці заяви не мають підстав, і ми вже не раз про це говорили, зокрема тут. У нещодавній серії інфографік ми також розглянули маніпулятивні наративи Кремля, щоб підняти завісу й показати реальний стан російської економіки та вплив західних санкцій.

Ще більше вибіркової «правди» від Кремля

Як приклад подальшого сповзання Росії в єдиний, вибраний Кремлем інформаційний простір «правди», а також заходу у відповідь на перекриття доступу до прокремлівської пропаганди в Європі можна навести той факт, що Росія заблокувала доступ до 81 європейського інформагентства.

Цей крок Кремля — черговий наступ на свободу слова та плюралізм ЗМІ в Росії, про який ми писали в серії статей «Чорний день для свободи слова та ЗМІ в Росії». Якісній журналістиці було завдано ще одного удару: репортер Wall Street Journal Еван Гершкович, затриманий 15 місяців тому, постав перед судом у Москві за надуманим обвинуваченням у «шпигунстві», а його судовий процес був побудований за радянськими принципами.

Щоб забезпечити безперешкодний доступ до контенту EUvsDisinfo і захистити його від обмеженого й контрольованого інформаційного простору, ми запустили версію нашого сайту для мережі TOR. Знайти його можна через браузер TOR тут.

Мир, але виключно на умовах Кремля

Як ми вже повідомляли (див. тут і, докладніше, тут), Росія приділила чимало уваги Глобальному саміту миру, організованому Швейцарією в Бюргенштоку 15–16 червня, прагнучи виставити його безглуздим і знецінити його значущість.

Задовго до Саміту Кремль підготував інформаційний простір, подаючи сигнали про нібито готовність Росії до мирних переговорів, просуваючи дезінформаційний наратив про те, що саме Росія бореться за мир в Україні та що конфлікт давно припинився би, якби Україна капітулювала.

З огляду на тактику Кремля шукати цапів-відбувайлів, цей наратив хибно виставляє Україну агресором, а підтримку України Заходом — справжньою причиною російської воєнної агресії проти України.

Ображений невдаха

Під час Саміту й після нього Кремль активізував зусилля, заявляючи, що сам захід не має сенсу без Росії, а є лише змовою Заходу з метою ескалації війни й марною тратою ресурсів. Прокремлівська екосистема за підтримки самого Путіна, який особисто висунув погано замаскований ультиматум, спробувала зміцнити ідею про те, що для миру необхідно визнати територіальні завоювання Росії, але цю ідею було швидко відкинуто.

Попри таку тактику дезінформації та залякування, у Саміті взяла участь велика кількість міжнародних членів і було підписано спільне комюніке, значення якого Кремль та його екосистема дезінформації щосили намагалися применшити, стверджуючи, що це був «повний провал» або просто «зустріч представників Заходу».

Також цього тижня на нашому дезінформаційному радарі

• Ще один актуальний приклад прокремлівського перекладання відповідальності: дезінформатори швидко поширили необґрунтовані твердження про те, що теракти в Дагестані організували українська розвідка та країни НАТО. Такі брехливі заяви — частина постійних прокремлівських наративів, які виставляють Україну «терористичним режимом» і звинувачують Захід у «підтримці терористичних організацій» на Близькому Сході. Навіть більше, ці наративи покладають відповідальність за жертви серед цивільного населення Росії внаслідок її вторгнення в Україну на Захід, який підтримує самооборону України. Важливо пам’ятати, що російська дезінформація завжди приписувала терористичні атаки в Росії та напади на релігійні громади зовнішнім силам. Ця тактика спрямована на те, щоб зняти відповідальність із Кремля, приховати неспроможність російських спецслужб і посилити недовіру до західних країн та України.
• Після теракту в Крокус Сіті Холі прокремлівська екосистема дезінформації спробувала використати цю трагедію для розпалювання антиукраїнських та антизахідних настроїв у Казахстані. Вона поширювала неправдиві заяви про те, що «Захід розгорнув терористичну кампанію» у Росії та Центральній Азії, щоб маніпулювати суспільними настроями й перекласти всю провину на Кремль. Як завжди, жодних достовірних доказів, що підтверджують заяви про «втручання Заходу» в уявну змову в Казахстані або деінде, звісно ж, немає. Цей наратив — місцева версія незмінної прокремлівської дезінформаційної фантазії про політику Заходу з організації «кольорових революцій» по всьому світу з метою «дестабілізувати Росію». Такі наративи — ще один приклад проєкції, оскільки дестабілізаційна діяльність Росії в Європі та інших країнах — це вже добре задокументовані факти.