У Казахстані й Середній Азії Кремль кричить: «Русофобія!»
Кремлівська мантра
У січні 2024 року уряд Казахстану перейменував кілька залізничних станцій. Станція 26 стала станцією Жетітобе, станція Косчеку — станцією Косшоки. Нічим не примітні назви. Поки Тіна Канделакі, заступниця генерального директора «Газпром-Медіа», яка підтримує російську агресію проти України, не заявила у своєму особистому Telegram-каналі, що заміна російських назв на казахські свідчить про витіснення російської мови в Казахстані.
За словами Канделакі, як «показує досвід Прибалтики», використання казахської транскрипції в Казахстані є небезпечною тенденцією. Спочатку, за її словами, замість «Уральськ» пишуть «Орал», а потім закривають російські школи, ліквідовують радянські пам’ятники й виганяють пенсіонерів на мороз. Це не є чимось новим для прокремлівської дезінформаційної машини, яка доходить до надуманих висновків і робить прогнози без жодної відповідальності.
Її спосіб переконання — гра на емоціях. А ще — використання усталених наративів, випробуваних в інших частинах світу. Дискримінація російської мови й росіян у Казахстані, країнах Балтії та інших країнах — це класичний дезінформаційний наратив, неодноразово зафіксований у базі даних EUvsDisinfo.
Тоді публікація Канделакі спричинила негативну реакцію казахської громадськості, представники якої наголошували на тому, що немає ніякого витіснення російської мови й що суспільство має право позбавити свою країну від колоніального минулого. Канделакі відреагувала другою публікацією. Вона написала, що відкидати історію — заняття небезпечне для тих, «хто живе на Землі, а не літає в космосі». «Чи прийде Захід на допомогу Казахстану?» — запитала вона. Вони навіть не заборонили фільм «Борат».
Зміна назв залізничних станцій і можливість «викрити» «злий Захід» не залишились поза увагою скандально відомого депутата Держдуми РФ Андрія Лугового, оголошеного в розшук британською поліцією за підозрою в отруєнні Олександра Литвиненка в Лондоні. У своєму відео, яке вийшло в ефір у березні 2024 року, Луговий повторив звичний наратив про «англосаксів», які розпалюють русофобію та кольорові революції за допомогою неурядових організацій і ЗМІ. Кремлівська мантра повторювалася безліч разів і в багатьох місцях.
Так звана особиста думка…
Подібно до Канделакі й Лугового, інші російські політичні та громадські діячі, а також «експерти» не соромилися висловлювати думки на зразок «територія Казахстану — це подарунок від Росії» або «до російської революції казахів не існувало».
Офіційно прессекретар Кремля дистанціювався від заяв, що заперечують казахську державність, навіть коли вони були озвучені членами керівної партії. Тоді Кремль назвав їх висловленням особистої думки. Проте він не соромиться ділитися цією «особистою думкою» на суворо контрольованому російському федеральному телебаченні. МЗС Казахстану відреагувало забороною на в’їзд до країни для деяких із цих осіб, принаймні публічно, як це було з Тіною Канделакі.
Ці «висловлення особистої думки» не припинилися й сягають аудиторії Казахстану не лише через інтернет, а й через телебачення. У Казахстані функціонують десятки інформагентств, які спонсорує Росія, і їхні канали доступні на телебаченні. Вони є пріоритетним засобом інформування казахстанської громадськості про картину світу й наративи Москви. Головний російський телеканал «Перший канал» має великий редакційний центр у Казахстані, який вільно й активно створює та транслює випуски «Першого каналу» для країн Центральної Азії.
…Але хіба вона «особиста»?
«Особиста думка» може бути зручним способом зобразити дистанціювання, але по суті погодитися. Люди пам’ятають, як у січні 2021 року головна редакторка RT/Russia Today Маргарита Симоньян їздила на форум «Російський Донбас», який проходив в окупованому Росією / сепаратистами Донецьку в Україні на підтримку анексії Росією цієї частини країни. МЗС Росії намагалося переконати світ, що Симоньян «лише висловлювала свою особисту думку». Усім відомо, що трапилося через рік.
Натиснути на кнопку
«Русофобія» — не єдина тема, що розгортається прокремлівською пропагандою. Існує барвистий букет кремлівської «класики» на всі часи, що стосується не лише Казахстану, а й Центральної Азії загалом.
Одне з таких тверджень — «Росію витісняють із регіону». Кремль постійно вдає із себе жертву й розвиває цей наратив, упроваджуючи його в інформаційний простір. Він також додає свої прогнози щодо «справжніх цілей Заходу» в регіоні, які нібито полягають у дестабілізації. Які фактичні докази цього плану, запитаєте ви? Навіщо потрібні докази, якщо інформаційний простір роками забивають чудовими конспірологічними теоріями? Не лише в Центральній Азії, а й в усьому світі.
Заявити про біологічну зброю — задати собі настрій на весь день
Аналогічний підхід — жодних фактів, лише нагнітання страху — використовується для просування страшної історії про загрозливі біолабораторії, що будуються в країнах Центральної Азії. Якщо додати твердження про те, що за цими лабораторіями стоять США / Вашингтон / ЦРУ, такі історії точно здобудуть популярність. Неважливо, що місцева влада наголошує на ролі цих лабораторій для громадського сектору й охорони здоров’я й заперечує, що цей проєкт є будь-якою мірою загрозливим, мета таких історій — посіяти страх.
Протягом багатьох років прокремлівська дезінформаційна машина тренувалася натискати на правильні емоційні кнопки, щоб поширювати збентеження в суспільстві: чи то «злий план ЛГБТК», чи то «організований екстремізм».
Свого розуму немає
Незалежні інформагентства та фактчекери в Казахстані й регіоні намагаються заповнити цю прогалину, порушуючи питання про наплив прокремлівської дезінформації та обговорюючи мовні проблеми.
Проте місцеві прокремлівські ЗМІ перешкоджають їхнім зусиллям, звинувачуючи «Захід» у просуванні антиросійської тематики в інформаційному просторі Казахстану через «контрольованих іззовні журналістів». Отож вони створюють атмосферу недовіри до повідомлень, наприклад про вторгнення Росії в Україну, і пов’язують наратив про русофобію з класичним дезінформаційним кліше про ворожий «Захід», який намагається оточити й дестабілізувати Росію.
Імперська невинність
Звинувачення в русофобії та попередження про «злий Захід» чудово вписуються в те, що вчені Ботакоз Кассимбекова й Еріка Марат концептуалізували як «імперську невинність».
«Кремлівська пропаганда будується на одночасному зображенні Росії жертвою Заходу й країною, що має право контролювати колишні радянські території. Російський імперіалізм бачить нав’язування російської мови, культури й влади неросійському населенню не як колоніалізм, а як дар своєї величі».
Водночас, як вони пишуть, «російські політичні еліти очікують відданості від колишніх російських колоній, що передбачає знання російської мови, політичну відданість і єдність у спротиві західному впливу». Детальніше читайте у статті Максима Еріставі «П’ять міфів, завдяки яким російський колоніалізм залишається в тіні в усіх на очах» тут, на EUvsDisinfo.
Задушливі обійми
Кремль зайнятий звинуваченнями «Заходу» в русофобії та моральному занепаді, водночас він позиціонує себе тим, хто захищає моральні цінності й обіймає багато народів. Проте такі обійми видаються дуже вибірковими. Наприклад, згадайте історію попспівачки Маніжі, представниці Росії на пісенному конкурсі «Євробачення» у 2021 році. На той час її звинуватили в приниженні російських жінок і росіян загалом. Вона була жінкою, яка жила в Росії та будувала там свою кар’єру. Однак народилася вона в Таджикистані.
Сьогодні таджики, а також вихідці з інших країн Центральної Азії, які живуть і працюють у Росії, розплачуються за смертоносну атаку на «Крокус Сіті Хол», який Кремль уперто намагається повісити на Україну й «Захід», тоді як російські спецслужби на місцях заарештовують і переслідують громадян Центральної Азії по всій Росії.
Ця ксенофобія була настільки масштабною, що уряди Таджикистану, Узбекистану й Киргизстану виступили із заявами, у яких рекомендували своїм громадянам не брати участь у масових заходах у Росії та залишатися вдома. Багато трудових мігрантів із Центральної Азії працюють у російському будівельному секторі, часто виконуючи важку фізичну працю.
У той час як республіки Центральної Азії розвивають свої суспільства й розширюють свої міжнародні відносини, зокрема із ЄС, Москва демонструє параною та класичний імперіалізм. Гавкіт на Захід — це просто рефлекс Павлова.
