Поцілунки для вбивць і покарання для невинних
Серед прокремлівських пропагандистів точилося чимало розмов щодо власних спотворених інтерпретацій лояльності, патріотизму, рівноправ’я та чесної гри задля маскування цілковитої відсутності моралі в путінському режимі.
1 серпня відбувся обмін вісьмох громадян Росії, засуджених у західних країнах за злочини, як-от вбивство, відмивання грошей, шахрайство й кіберзлочинність, на 16 безпідставно звинувачених людей, які відбували покарання в російських в’язницях. До їхнього числа входили особи із західними паспортами, яких утримували в заручниках за сфабрикованими звинуваченнями, а також громадяни Росії, які зазнавали переслідувань за опозицію до путінського режиму й протести проти його вторгнення в Україну. У підмосковному аеропорту «Внуково» Путін з особливим завзяттям вітав новоприбулих злочинців, шпигунів і засудженого вбивцю, яких обміняли на заручників, журналістів, опозиційних політиків і правозахисників.
Кремль упродовж багатьох років заперечував будь-яку причетність російської держави до вбивства громадянина Грузії Зелімхана Хангошвілі, за яке в Німеччині засудили Вадима Красікова. Тепер, коли Путін публічно підтримав засудженого вбивцю, прокремлівським ЗМІ довелося на власний манер інтерпретувати його повернення на батьківщину.
Дегуманізація жертв і возвеличення винних
Прокремлівські дезінформаційні ЗМІ негайно поширили фейкові заяви про те, що звільнені в Росії особи — шпигуни ЦРУ. Можливо, це була спроба встановлення певного паритету, адже натомість Росія отримала справжніх шпигунів. Згодом у своєму скандально відомому телешоу одіозний російський пропагандист Володимир Соловйов заявив: «Ми повернули наших героїв, а також позбулися низки шпигунів, іноземних злочинців і зрадників, які служать країнам, що поставили перед собою одну мету — знищення Росії». Це був досить елегантний, хоч і сумнозвісний, подвійний удар. Росія повертає своїх «героїв» і водночас позбувається «іноземних погроз» і політичної опозиції.
Інші прокремлівські пропагандистські рупори швидко підхопили цю ідею, а головний редактор RT Маргарита Симоньян наспівала схожу мелодію: «Люди, які повернулися до нас, — це щирі люди, для яких вірність присязі, про яку говорив президент під час зустрічі, — не пусті слова. Це справжні люди. Ті, хто залишив нас, були маленькими звірятами. Баба з воза — кобилі легше».
З одного боку — герої та добрі люди, з іншого — зрадники та тварини. Пропагандисти намагалися висміяти, принизити й дегуманізувати як жертв авторитарних переслідувань, так і захоплення державних заручників. Уже вкотре в паралельній реальності Кремля злочинці стали героями, які відволікають увагу від очевидних речей: Кремль обміняв справжніх злочинців на безпідставно ув’язнених невинних людей.
Спотворена інтерпретація патріотизму й відданості
Намагаючись виправдати несправедливість, прокремлівські ЗМІ поспішили використати цінності патріотизму й відданості. Звісно, праця на благо своєї країни — це добре. Однак санкціоноване державою вбивство й шпигунство на користь Путіна — це щось кардинально інше. Метою присутності Путіна на злітній смузі було одне: якщо ви готові порушити закони та вчинити вбивство, щоб захистити путінський режим, головний у Кремлі вас не покине.
Акцент на наратив про «цінності під загрозою»
Використання лексики цінностей заради дезінформації — усталений метод прокремлівських ЗМІ. Він ґрунтується на створенні штучного контрасту між уявними захисниками «традиційних цінностей, що перебувають під загрозою», а також об’єктами дезінформації. У разі обміну полоненими цей наратив використовували для протиставлення «героїв» і «зрадників». Ще однією улюбленою темою прокремлівських ЗМІ є висміювання ставлення Заходу до прав жінок та інших груп, зокрема спільноти ЛГБТКІ+, як ознак морального занепаду й збочення. За минулі роки ми виявили десятки випадків дезінформації, заснованих на цьому наративі.
Отож, не дивно, що інформагентства в прокремлівській дезінформаційній екосистемі розпочали жваві дискусії щодо статі алжирки Іман Хеліф, заявивши, що вона є біологічним чоловіком. Хеліф та її колега-боксерка Лінь Юйтін із Тайваню не є ні чоловіками, ні трансгендерами. Вони народилися жінками й завжди змагалися як жінки, що підтвердив президент МОК Томас Бах.
Лицемірство Симоньян щодо прав жінок
Будучи одним із провідних пропагандистських рупорів Кремля, Маргарита Симоньян скористалася можливістю вкотре заявити про себе як про борчиню за права жінок і чесну гру в спорті. Вона швидко вказала на «подвійні стандарти» Заходу, запитуючи, чому «ліберали й феміністки» на Заході не виступили на захист італійської боксерки, яку перемогла Хеліф. Кремль мав готову відповідь на це риторичне питання, сповнене дезінформації. За словами Симоньян, справа в тому, що ґендер став «новим антисемітизмом» на Заході. Зрештою, вона закінчила із властивою їй зневагою до людського життя: «Було б чудово, якби Іман Хеліф і Лінь Юйтін, або як їх там, вийшли у фінал і повбивали одне одного. На радість істинним поціновувачам жіночого спорту».
Жінконенависництво, расизм і напади на національні меншини — основні елементи російської дезінформації. Симоньян використала лексику про захист прав жінок і чесну гру в спорті, щоб поширювати спонсороване державою кіберзалякування спортсменок. Окрім підживлення усталених наративів, призначених для нападу на Захід, це також сприяло створенню скандалу, пов’язаного з Олімпійськими іграми в Парижі.
Російським спортсменам, які перебували на військовій службі або публічно підтримували повномасштабне вторгнення Росії в Україну, заборонили брати участь в Олімпійських іграх. У результаті лише 15 спортсменів із Росії змагаються як «нейтральні». Вочевидь це зачепило Кремль, а тому не дивно, що кількість дезінформаційних атак на цю подію стрімко зросла. Попри спроби втручання Росії, Олімпійські ігри проходять успішно. Тож кремлівські рознощики дезінформації підняли планку, а деякі інформагентства зайшли так далеко, що стали стверджувати, що церемонія відкриття Олімпійських ігор сповістила про початок Апокаліпсису, що в режисера цієї церемонії влучила блискавка, що можна розцінювати як кару небесну та що всі медалі мають виглядати як перевернуті сатанинські хрести.
Цього тижня також на нашому дезінформаційному радарі
– Українське зерно дісталося заможним європейцям, а не африканцям. Одним із наслідків повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало глобальне зростання цін на продовольство, оскільки Україна не змогла експортувати колишні обсяги зерна. Це найбільше вплинуло на країни, які й так мають проблеми через продовольчу небезпеку, а більшість із них розташовано на африканському континенті. Російська дезінформація продовжує систематично ухилятися від відповідальності Росії за це, зокрема використовуючи заяву про те, що лише 3 % зерна, яке було експортовано, незважаючи на російську морську блокаду, бомбардування експортної інфраструктури й обстріл сільськогосподарських регіонів, фактично досягли Африки. Згідно із цією історією, решта потрапила до Європи. За даними ООН, 57 % українського зерна фактично опинилося в країнах, що розвиваються, а також становило 80 % вмісту продовольчих наборів Всесвітньої продовольчої програми.
– ЄС намагається налаштувати країни Центральної Азії проти Росії. Верховний представник Європейського Союзу Жозеп Боррель відвідав Казахстан і Киргизстан з 1 по 3 серпня задля зміцнення зв’язків між цими країнами та ЄС. Позиціонуючи себе як прихильника антиколоніалізму в інших регіонах світу, Кремль страждає від алергії на будь-які спроби незалежних країн, які перебувають в його «сфері впливу», диверсифікувати власні міжнародні відносини. Дезінформаційні ЗМІ, зокрема в самій Центральній Азії, стверджують, що вони намагаються вбити клин між країнами Центральної Азії та Росією. Окрім того, вони стверджували, що ЄС хоче змусити їх дотримуватись антиросійських санкцій і просто зацікавлений в експлуатації ресурсів Центральної Азії. Ці твердження є необґрунтованими. Верховний представник Європейського Союзу Жозеп Боррель підкреслив, що ЄС — один із найважливіших торгових партнерів Казахстану, а майбутня співпраця буде зосереджена на покращенні ділового клімату, розвитку Транскаспійського транспортного коридору, покращенні повітряного сполучення за допомогою Горизонтальної авіаційної угоди й інвестуванні в цифровий супутниковий зв’язок і стійкі водні ресурси.
– За призупиненням Україною постачання нафти до Угорщини стоїть американська «глибинна держава». Нещодавно Україна припинила постачання нафти до Угорщини й Словаччини російською компанією «Лукойл» за допомогою нафтопроводу «Дружба», більш ніж через два роки після повномасштабного вторгнення Росії. Згідно із цим наративом, який поширило агентство Sputnik англійською й іспанською мовами, причина полягає в тому, що США прагнуть зберегти залежність ЄС від американських енергоресурсів, щоб забезпечити власний контроль. Насправді, країнам ЄС, які залежать від цих поставок, було надано вдосталь часу для пошуку альтернативних джерел, а дії ні України, ні ЄС не продиктовано наказами від США.
