Рука допомоги: прокремлівські ЗМІ захищають права людини в Сіньцзяні

Прокремлівські ЗМІ відтворюють і підсилюють наративи Пекіна, заперечуючи порушення прав людини щодо уйгурського населення.

«Заповітні мрії збуваються лише чесною працею! […] жителі Сіньцзяна й усі працьовиті люди заслуговують на повагу всього світу», – сповістила «Російська газета» невдовзі після Міжнародного дня праці. Ця газета – офіційне видання російського уряду – скористалася нагодою, щоб оголосити, що звинувачення Заходу про примусову працю в Сіньцзяні є «абсурдними» та спрямованими на підрив розвитку регіону.

Це був лише найновіший приклад того, як прокремлівські ЗМІ захищали дотримання прав людини в Китаї на тлі зростаючого глобального занепокоєння через репресії проти уйгурського населення в китайській провінції Сіньцзян.

Раніше цього року в статті російського державного інформаційного агентства «РИА Новости» стверджувалося, що провінція є полем битви «всесвітніх кампаній брехні» проти Китаю, спрямованих на дискредитацію Зимових Олімпійських ігор у Пекіні 2022 року. У минулому прокремлівські ЗМІ також неправдиво стверджували, що публікації, які засуджують репресії проти уйгурів у Китаї, були перебільшеними як частина «пропаганди», і що «фейки» про рабську працю в Сіньцзяні були спростовані самими уйгурами.

Такі повідомлення, які применшують порушення прав людини в Китаї або відкидають їх як відверту західну пропаганду, повторюють офіційні наративи китайської влади, щоб надати їм більшої популярності та прикрити міжнародною легітимністю.

Прокремлівська прихильність до історії з Китаєм

Протягом багатьох років прокремлівська дезінформація зображувала універсальні права людини як «західного троянського коня», інструмент, який нібито використовувався з метою відволікання громадськості від внутрішніх проблем на Заході й усунення Росії як геополітичного суб’єкта. Такі заяви знайшли своїх слухачів: на початку цього року Росія та Китай оприлюднили спільну заяву, у якій виклали спільне бачення світового порядку й заявили про неприйнятність приписуваного Заходу використання прав людини як виправдання для втручання у внутрішні справи інших країн, що є постійним аргументом Пекіна.

Щоб виправдати репресії проти уйгурів і атакувати Захід через санкції щодо прав людини, прокремлівським ЗМІ достатньо транслювати офіційну позицію Пекіна. Прокремлівські ЗМІ, що працюють кількома мовами, підсилюють наративи китайських чиновників, які заперечують будь-які звинувачення в геноциді або примусовій праці в Сіньцзяні, регулярно звинувачують критичні голоси в «антикитайських настроях» і посилаються на теорії змови, звинувачуючи ЦРУ в нібито розпалюванні заворушень у регіоні. Найсвіжіший приклад: російський державний телеканал «Россия 24» відрядив власного кореспондента в Сіньцзян, доручивши йому об’їхати заводи та школи в регіоні й заявити, що місцеві жителі «гармонійно поєднують молитву, комуністичний дух і національні мотиви». Такі «знахідки» прямо суперечать документальним доказам, зокрема власним офіційним документам Китаю та свідченням очевидців, які ілюструють масштаби придушення уйгурів та інших етнічних меншин у Сіньцзяні.

Державні канали обох країн також одностайно критикують незалежні ЗМІ, які розслідують порушення прав людини в Сіньцзяні. Китайська англомовна кабельна служба новин CGTN звинуватила BBC в тому, що вона хибно представила «професійні навчальні заклади» в Сіньцзяні як табори з розгулом зґвалтувань і тортур, і заявила, що «BBC та деякі західні ЗМІ стали вісниками міжнародних антикитайських кампаній». Незабаром після цього агенція Sputnik News опублікувала статтю, у якій назвала BBC «британською корпорацією чорних операцій» і «гвинтиком західної імперіалістичної машини», а також звинуватила британське ЗМІ в спробі дестабілізувати Китай.

Дослідники також під прицілом. У березні 2021 року китайські державні ЗМІ оголосили, що компанії в регіоні Сіньцзян звернулися до суду з позовом на німецького академіка Адріана Зенца, який розслідував і викривав порушення прав людини в Сіньцзяні. Академік також був включений до китайського санкційного списку разом із німецьким аналітичним центром і низкою європейських політиків, і систематично піддавався очорненню з боку китайських ЗМІ й посадовців. Російські державні ЗМІ та їхні маріонетки також долучилися до цього процесу, передрукувавши контент китайських державних ЗМІ та звільнивши Зенца — провідного науковця та старшого наукового співробітника американського Меморіального фонду жертв комунізму – як «ультраправого фундаменталіста».

А як щодо… «якщодоїзму»?

У минулому Китай здебільшого утримувався від нападок на європейські звіти в галузі прав людини, оскільки це суперечить золотому принципу «невтручання», який пропагує Пекін. Однак, зіткнувшись зі зростаючою міжнародною увагою до Синьцзяну, китайські державні ЗМІ вдалися до «якщодоїзму». Це тактика дезінформації, досконало відпрацьована прокремлівськими ЗМІ, які намагаються підірвати довіру до опонента, звинувачуючи його в лицемірстві, зазвичай без жодного доказу.

У березні 2021 року, після того як ЄС запровадив санкції проти китайських посадовців за порушення прав людини в Сіньцзяні, китайське державне видання Global Times опублікувало інфографіку, у якій під прапором ЄС перерахувало різні «порушення» ЄС у галузі прав людини — від Голокосту до гендерного розриву в оплаті праці в Люксембурзі. Незабаром після публікації інфографіка була таємно відредагована, щоб видалити згадки про ЄС і Голокост.

Знімок екрана твіту, поширеного китайським державним виданням Global Times, 23 березня 2021 року.

Невдовзі після цього французьке видання RT опублікувало доповідь китайського уряду про порушення прав людини в США, зосереджену на протестах проти расової справедливості, і згадало про «протистояння із Заходом» щодо ситуації з правами людини в Китаї. Видання транслює аргументи Пекіна про «залякування» та «лицемірство», жодного разу не ставлячи під сумнів китайську версію.

Узгодження, координація, співпраця?

Це не перший випадок, коли російські й китайські державні ЗМІ узгоджено публікують матеріали на ту саму тему й використовують схожі дезінформаційні наративи. Минулого року ми спостерігали, як китайський державний телеканал CGTN посилив прокремлівський дезінформаційний стереотип про «секретні лабораторії» США.

У 2017 році агенція Sputnik підписала угоду про співпрацю з Global Times (одну з численних угод про співпрацю, які зараз пов’язують російські й китайські державні ЗМІ) з метою «показати міжнародному співтовариству відповідні події в Китаї та Росії, а також їхні занепокоєння і позиції з деяких важливих міжнародних питань».

Узгодження повідомлень у державних ЗМІ не обов’язково свідчить про систематичну координацію (дез)інформаційних зусиль. Зрештою, хоча і Росія, і Китай проводили цілеспрямовані операції впливу та дезінформаційні кампанії навколо COVID-19 — з основним твердженням, що автократії краще, ніж демократії, долають надзвичайні ситуації, – обидві сторони уникали рекламування вакцин одна одної (оскільки вони є комерційними конкурентами на ринку вакцин). І справді, за даними Інституту імені Меркатора з вивчення Китаю (MERICS), співпраця між китайськими та російськими державними ЗМІ набагато менше зосереджена на створенні позитивного іміджу один одного, ніж на створенні спільних загроз. Складається враження, що, коли йдеться про захист прав людини, обидві сторони вибирають ту саму зручну мішень.