Грузія: стійкість у дії

Коли протестувальники вийшли на вулиці Тбілісі спочатку в березні 2023-го, а потім знову — у квітні 2024 року, щоб висловити свою незгоду із законопроєктом про «іноагентів», який згодом перейменували на закон про прозорість іноземного впливу та який швидко охрестили російським законом, реакція прокремлівської дезінформаційної машини була водночас оперативною та передбачуваною: Захід намагається розпалити заворушення та спровокувати «кольорову революцію» в Грузії так само, як вони зробили це в Україні у 2014 році.

Прокремлівські голоси стверджують, що неурядові організації в Грузії, а саме ті групи, діяльність яких мав регулювати новий закон, є ключовим інструментом у розробленій Заходом схемі зміни режиму в Грузії. Якщо вірити цій дезінформації, місцеві активісти використали західні кошти для підготовки революції. Вони використали «голлівудський» сценарій, щоб повалити уряд і розпалити антиросійську істерію, стверджуючи, що ідейним натхненником нового закону про «іноагентів» було російське законодавство.

Подвійні стандарти?

У відповідь на масштабне невдоволення законопроєктом та очевидний відхід країни від запланованого шляху до ЄС законодавці з коаліції керівної партії «Грузинська мрія» вийшли в етер, аби спростувати причетність закону до Росії та стверджувати, що аналогічні закони були прийняті або перебували на стадії підготовки в ряді країн — членів ЄС і Канаді, на додаток до закону про реєстрацію іноземних агентів (Foreign Agents Registration Act, FARA) у США.

«Людей переконують, що законопроєкт спрямований проти західних партнерів і Грузія не зможе приєднатися до Європейського Союзу в разі ухвали цього законопроєкту, — заявив депутат „Грузинської мрії“. — Це повна нісенітниця. Прозорість і звітність — одні з найважливіших цінностей для Європи, і цей законопроєкт не є винятком».

Однак минулого місяця Верховний представник ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, а також комісар із питань сусідства й розширення Олівер Варгеї у своїх заявах попередили, що «цей закон не відповідає основним нормам і цінностям ЄС» і «остаточне ухвалення цього закону негативно вплине на прогрес Грузії на шляху до вступу в ЄС». У результаті ЄС закликав грузинську владу відкликати закон із парламентської процедури.

Це, зі свого боку, викликало звинувачення в застосуванні подвійних стандартів. «Вони намагаються змусити нас не ухвалювати той закон, який ініціювали безпосередньо в Європейському Союзі», — сказав один із законодавців. Інший депутат охарактеризував заклик ЄС до відкликання як «ще один прояв подвійних стандартів європейської бюрократії, що є неприйнятним з огляду на взаємну співпрацю».

Насправді немає жодних «подвійних стандартів», адже, на відміну від закону про «іноагентів» у Грузії, пропозиція щодо директиви ЄС про прозорість представництва інтересів підтримує зусилля, спрямовані на протидію дезінформації та іноземному втручанню насамперед із боку недемократичних країн, не стигматизує та не дискримінує окремі організації за отримання іноземного фінансування, проте стосується боротьби з лобістською діяльністю.

Риторичні звинувачення в «подвійних стандартах» сягають корінням кремлівського керівництва з дезінформації. У минулому його використовували, щоб спробувати легітимізувати незаконну анексію Криму, звинуватити ЄС у неналежному поводженні з російськими «журналістами» або виправдати кремлівське бряжчання ядерною зброєю, і це лише кілька прикладів. Не піддавайтеся цій маніпулятивній тактиці. Це лише спроба відволікти увагу авдиторії та відкинути будь-які законні побоювання.

«Змова задля втягнення Грузії у війну»

Прокремлівські ЗМІ чудово провели час, лобіюючи необґрунтовані звинувачення на адресу ЄС і «Заходу» загалом. На думку одного видання, «якщо цей закон не буде ухвалено, Грузія не зможе уникнути дестабілізації, насильницької зміни уряду й потенційного залучення до війни» в Україні. Укотре слід зазначити, що такі конспірологічні закиди є лише варіацією прокремлівського дезінформаційного наративу щодо звинувачення Заходу в «дестабілізації регіону» та наживанні на страху людей перед війною.

Схоже, що такі апокаліптичні застереження мало вплинули на грузинський народ. Зважаючи на те що десятки тисяч людей виходять на вулиці впродовж декількох тижнів, аби висловити своє невдоволення запропонованим законом, який може унеможливити роботу місцевих спостерігачів напередодні майбутніх парламентських виборів у жовтні, стає зрозуміло, що грузинський народ сприймає ці претензії як добряче відрепетирувані тези в російському стилі.

Справді, уже нікого не здивуєш фразою про те, що «Захід» — ЄС, НАТО, США, «англосакси» — чи Україна хоче відкрити другий фронт проти Росії на Південному Кавказі. Ми задокументували такі необґрунтовані звинувачення у втручанні Заходу, уявні задуми втягнути Грузію у війну з Росією та хибні заклики до суверенітету Грузії, що також з’явилися навесні 2023 року, коли грузинський парламент намагався просунути суперечливий закон. Насправді прокремлівські ЗМІ щоразу, коли їм потрібно дискредитувати демократію та законні громадянські дії, запускають в маси ідею про те, що «Захід» розпалює «кольорові революції», які підготували фінансовані Заходом неурядові організації по сусідству з Росією, щоб оточити Москву.

Суперечливий закон

Протестувальники, як і багато інших критиків, стверджують, що грузинський закон — клон закону, який був ухвалений у Росії 2012 року й використовується для придушення інакомислення та приборкання цивільних груп і ЗМІ, і його можна використовувати для обмеження свободи вираження думок і асоціацій. Крім того, цей закон може поставити під загрозу демократичні реформи, які має провести Грузія, щоб приєднатися до Європейського Союзу.

У 2023 році аналогічна хвиля протестів проти попередньої спроби схвалити законопроєкт призвела до відкликання закону. Тепер уряд Грузії знову ввів його, що викликало нинішню хвилю протестів.

Схоже, що він вкрай непопулярний серед багатьох громадян Грузії, адже цього разу протести підтримала коаліція грузинських опозиційних партій, а також організації громадянського суспільства та ЗМІ. Десятки тисяч людей усіх верств населення, які представляють різні покоління, чимало з яких — молодь, постійно приєднувалися до протестів упродовж останніх декількох тижнів і стикалися з ескалацією насильства з боку поліції.

Крім того, до протестувальників почали застосовувати більш витончені форми залякування. Наприклад, видатні лідери законних грузинських організацій громадянського суспільства й досвідчені журналісти-розслідувачі стали об’єктом скоординованої кампанії залякування, що передбачала розміщення в їхніх офісах наклепницьких плакатів, які таврують їх як «іноагентів». Десяткам громадян Грузії надійшли образливі телефонні дзвінки із сумнівних номерів, зареєстрованих як усередині країни, так і за її межами. Останнім часом тактика залякування на мітингах, коли найактивніших учасників затягують у групи поліцейських і жорстоко б’ють, стала звичним явищем.

Стійкість до залякування

Ознакою стійкого громадянського суспільства є те, що грузинський народ не піддався на прокремлівську дезінформацію, націлену на нього, і не побоявся придушення протестів із боку влади. Ось як виглядає стійкість до дезінформації та інформаційного маніпулювання в дії.