Вітання з Росії: подорож із Києва до Кореї
У недалекому минулому гасло «Від Ванкувера до Владивостока» уособлювало систему міжнародних відносин, побудовану на співпраці або принаймні на стабільній основі. У великій «Гельсінській системі ОБСЄ» столиці держав-членів простягалися від західного узбережжя Північної Америки через Європу до Далекого Сходу Росії.
Від контакту до конфлікту
Підхід Росії змінився, оскільки останній тиждень продемонстрував активність практично в тому самому регіоні. У прокремлівських тролів і маніпуляторів той тиждень видався напруженим, бо вони намагалися зупинити хвилю подій, спричинених власними діями Москви. До найбільш яскравих увійшли кампанії, спрямовані на маскування неприкритих прагнень Росії до силового тиску. Наприклад, Кремль намагався запобігти, сповільнити або заблокувати процес євроатлантичної інтеграції України після оприлюднення рішень ЄС і НАТО, зіпсувати плани миру, звинувачувати Вірменію в диверсифікації її міжнародних економічних відносин і блокувати міжнародні зусилля щодо обмеження ядерної програми Північної Кореї.
Паплюження Києва й інших за теракт у «Крокус-Сіті»
Останніми тижнями зійшлися дві найважливіші теми Кремля: так звана «спецоперація», або війна, проти України й терористичний напад, що стався 22 березня в «Крокус Сіті Хол» на околиці Москви.
Наша база даних показує, що російські державні ЗМІ все ще намагаються пов’язати ці події та змусити національну й міжнародну аудиторію повірити, що навіть попри те, що ІДІЛ взяла на себе відповідальність за теракт і сильно побиті особи таджицької національності зізналися в скоєнні злочину, за цим усе одно стоїть Україна. Див. наші розвінчання цього твердження тут і тут. У ньому йдеться, що за Україною нібито стоять злі сили із США, ЄС і Великої Британії.
Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Росії та колишній президент, не тільки зберіг свою звичку до ядерних загроз, що викликають жах, а й тепер він ще звинувачує США, Велику Британію, лідерів Франції та Німеччини в тому, що вони доручили ІДІЛ виконати теракт у «Крокус-Сіті». Тим часом звіти з місця продовжують фіксувати документальні підтвердження, як російські служби безпеки затримують трудових мігрантів із Центральної Азії.
Суперечка почалася, коли секретар Ради безпеки Росії та колишній директор ФСБ Микола Патрушев звинуватив посольство України в Таджикистані у вербуванні місцевих жителів у свій іноземний легіон для боротьби проти Росії. Зайве казати, що й українська, і таджицька влада спростували це безпідставне твердження, покликане створити ілюзію однієї великої зміїної ями.
Євроатлантичні прагнення України й реакція у відповідь на погрози про «Третю світову війну»
Ще один «фронт» Кремля — це спроба поставити на паузу прагнення України зблизитися з ЄС і НАТО. Рішення лідерів ЄС розпочати переговори про вступ України до ЄС у грудні 2023 року стало серйозним ударом для кремлівських тролів. В останніх зустрічах брали участь ЄС, НАТО й Україна, тож викликів для тролів стало ще більше.
Рішення НАТО підготуватися та взяти на себе більшу роль у координації потоку допомоги Україні, яке ухвалювалось у двосторонньому форматі або у форматі Рамштайн, викликало те, що, мабуть, можна назвати реакцією нагнітання паніки в дусі «Третьої світової війни». Кремль усе частіше називає будь-які дії, що йдуть урозріз із бажаннями Москви, у яких задіяно США, НАТО й значні військові можливості, як-от літаки або ракети, запущені з будь-якої країни, такими, «що ведуть до неминучої конфронтації між Росією та НАТО / Європою / [відповідною країною]» або ведуть «до прямої конфронтації». Чи, як сказав Путін після свого переобрання, ми «за крок від Третьої світової війни».
Кому належить право закликати до миру?
Після того як у січні на Всесвітньому економічному форумі 2024 року в Давосі було оприлюднено загальний порядок денний майбутньої конференції з питань миру в Україні, Міністерство закордонних справ Росії та федеральні інформагентства взялися старанно протидіяти цьому процесу. Новини про майбутню зустріч у червні — Глобальний саміт миру, який відбудеться в Люцерні, Швейцарія, — прискорили активність Москви.
Замість того щоб використати мирний план президента Зеленського з 10 пунктів як відправну точку, Лавров знову звернувся до московських представників Латинської Америки, Близького Сходу, Африки та Азії, вихваляючи їх як «світову більшість», перед тим, як відвідати Китай. За фасадом рівноправного російсько-китайського партнерства очевидно стоять такі цілі: тримати китайців подалі від Люцерна, заручитися підтримкою Пекіна й похвалити китайські «12 пунктів», які інакше активно не просуваються. Останнє — це далеко не план, дорожня карта чи намір, а скоріше схематичний виклад власних побажань Китаю щодо України.
А тим часом повернемося до Вірменії
Ще однією важливою темою тижня стали словесні атаки, що посилюються, із боку Росії і спроби маніпулювати інформаційним простором у Вірменії і навколо неї. Їхня основна мета — перешкодити уряду Вірменії диверсифікувати своє міжнародне партнерство. Окреме завдання — паплюження місії ЄС у Вірменії, що ми детально задокументували тут.
Єреван зрозумів, що Росія не в змозі допомогти під час кампанії Азербайджану в Нагірному Карабасі. Те, чи не змогла, чи не захотіла Москва допомогти, має менше значення, ніж кінцевий результат: Нагірний Карабах залишився беззахисним. Наразі Вірменія призупинила свою участь в очолюваній Москвою ОДКБ і не приєднається до зустрічей міністрів закордонних справ СНД у Мінську 12 квітня.
Зустріч на високому рівні ЄС, США і Вірменії в Брюсселі 5 квітня, на якій ЄС і США погодилися надати Вірменії економічну підтримку в розмірі 270 мільйонів євро й 65 мільйонів доларів США відповідно, стала об’єктом широкої критики й словесних нападів з боку прокремлівської екосистеми. Російська влада й прокремлівські ЗМІ назвали зустріч у Брюсселі «катастрофою для Вірменії», а також «демонстрацією небезпечної геополітичної гри [й] повороту до Заходу та прискореного розвитку зв’язків із США та ЄС, [де] вірменське керівництво не здатне отримати гарантії безпеки». Класична тактика Кремля полягає в спробі відокремити людей від влади.
А тепер до Північної Кореї
Маніпуляції та дезінформація також можуть мати форму замовчування й приховування фактів. Дії Росії щодо Пхеньяна є одним із таких прикладів. З огляду на те, наскільки важливим є постачання зброї з Північної Кореї для воєнних операцій Росії проти України, прокремлівська екосистема надає надзвичайно мало інформації про співпрацю між цими двома країнами. Однак наявні дані розвідки й супутникові зображення демонструють, що Північна Корея поставляє величезну кількість артилерійських боєприпасів та іншої зброї до Росії.
Для російських інформагентств і прокремлівських експертів соромно, що горда спадкоємиця військової могутності Радянського Союзу змушена просити допомоги в такої бідної країни, як Північна Корея. Країни, стосовно якої Рада Безпеки ООН протягом останніх 18 років демонструє рідкісну єдність щодо стримування ядерних амбіцій Пхеньяна. У жовтні 2006 року у відповідь на ядерні випробування Північної Кореї було прийнято Резолюцію РБ ООН 1718. Введення режиму нерозповсюдження політику-ізгою, як-от Кім Чен Ин, колись було питанням гідності. Але не зараз. Нещодавно Росія наклала вето на запропоновану резолюцію РБ ООН про продовження роботи інспекторів, які підтримують режим санкцій щодо нерозповсюдження ядерної зброї.
Раніше Лавров заявляв, що «санкції було введено на тлі іншої геополітичної ситуації». «Те, що змінилося», — це не ядерні амбіції Кіма. Він регулярно проводить випробування нових ракет. Але Росія зараз схожа на жебрака, який просить допомоги, а Північна Корея знає ціну: зняття режиму санкцій.
Також цього тижня наш дезінформаційний радар зафіксував таке
Паніка без причини. Можна голосно кричати й сподіватися, що це підніме мотивацію російської громадськості напередодні травневих свят: повторної коронації Путіна 7 травня та щорічного параду 9 травня. Але навіть якщо повторити брехню сто разів, основний факт залишається незмінним: Путін і російська держава розпочали загарбницьку війну проти України. Якщо прибрати весь пафос, брехню й нісенітниці, то залишаться суто реваншистські, імперіалістичні й мілітаристські дії Москви.
Ні. Це ще один приклад вигадки прокремлівських ЗМІ. В основі цієї брехні лежить спотворення раніше зроблених заяв президента Макрона й розмови від 3 квітня між французькими та російськими міністрами внаслідок подій у «Крокус Сіті Холі», у якій основна увага приділялася теракту й засудженню Францією війни Росії в Україні. Але в класичній кремлівській манері цю розмову використали, щоб розкрутити історію, яка покликана посіяти недовіру й підозри щодо прихованих планів між членами НАТО, ЄС та Україною.
Ні, чиста вигадка. Оскільки наш огляд розпочався зі спроб Кремля очорнити Україну, ми закінчуємо його кампанією, направленою проти президента Зеленського, яка ілюструє ще одну тенденцію Кремля — «відбілювання дезінформації». Рецепт такий. Тролі вигадують скандальну історію, додаючи до неї як реклами-пастки скандальні емоції, які викликає в людей усе, що пов’язано з грошима, вбивствами й сексом. Історію розміщують на сайтах, створених у вигляді новинних сайтів, що заслуговують на довіру, але які було повністю вигадано з метою очорнення. Потім статтю посилюють за допомогою штучного інтелекту й ботів і перекладають. Вона, як вірус-хробак, проникає в базу ключових засобів масової інформації по всьому світу. Зрештою вона знову з’являється на «кораблі-носії», а точніше, у відомих прокремлівських ЗМІ. Див. наше дослідження, у якому ми пояснюємо й наочно представляємо процес відбілювання дезінформації.
